Судове рішення #11134498

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

Справа   № 22ц –8725/2010р.     Головуючий по 1-й інстанції:   Соболєв В.А.                                          

Суддя-доповідач:   Антонов В.М.  

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  03 серпня 2010 року,    м. Полтава, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:  

Головуючого   :                                    Антонова В.М.  

Суддів:                                          Новохатньої В.А.,  Мартєва С.Ю.  

при секретарі  :                                     Зеленській О.І.  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за   апеляційною скаргою  ОСОБА_2  

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області  від 28 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, КП «Кременчуцьке МБТІ» про визнання договору недійсним, та зобов’язання  виконати певні дії,-

  В С Т А Н О В И Л А :  

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області  від 28 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

      Із рішенням суду не погодився позивач, в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

      Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу  слід відхилити.

      Відповідно до  ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 Судом першої інстанції вірно встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що 29 серпня 2000 року позивач придбав квартиру АДРЕСА_1.

 13.10.2000 року він уклав шлюб з відповідачкою, а 27.02.2001 року подарував їй вказану квартиру, що підтверджується договором дарування (а.с.7).

      Проте, згодом  відносини між сторонами погіршились, позивач звернувся до суду з позовом щодо визнання вказаного договору дарування недійсним, оскільки відповідачка  перестала піклуватись про нього та допомагати.

      Як на підставу свого звернення до суду, посилався на те, що через похилий вік та юридичну необізнаність, а також враховуючи родинні відносини з відповідачкою, помилився та невірно сприйняв наслідки укладеного договору, вважаючи, що укладає договір довічного утримання, а не договір дарування.  

      Зазначена обставина, на думку апелянта, має істотне значення, а отже суд повинен був з огляду на положення ст. 56 ЦК України (в ред. 1963 року), визнати оспорюваний договір недійсним.

      Проте, зазначені доводи не заслуговують на увагу суду, виходячи із наступного.

      За змістом ч. 1 ст. 56 ЦК України (в ред. 1963 року), угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення , може бути визнана судом недійсною.

      Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику  розгляду цивільних справ про  визнання  правочинів недійсними», особа на підтвердження  своїх  вимог про визнання  правочину недійсним повинна  довести, що помилка дійсно мала місце, а також  що вона  мала істотне значення.

      Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного  його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину  недійсним.  

      Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав жодного належного доказу того, що помилка при укладенні договору, на яку він посилається, дійсно мала місце.

      Крім того, як вбачається із договору дарування, зміст значення та наслідки угоди сторонам були роз’яснені та відповідали їх намірам, про що свідчать відповідно підписи сторін, в тому числі і підпис позивача.  

 За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  

 Доводи апеляційної скарги не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

 Отже, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

 На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -  

  У Х В А Л И Л А :  

 Апеляційну скаргу   ОСОБА_2  відхилити.

 Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області  від 28 травня 2010 року  залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

  Головуючий:  підпис  

Судді:              підписи  

З оригіналом згідно:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація