АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –5374/2010р. Головуючий по 1-й інстанції:
Гвоздик А.Є.
Суддя-доповідач: Антонов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року, м. Полтава, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Антонова В.М.
Суддів: Чічіля В.А., Мартєва С.Ю.
при секретарі : Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 11 березня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування збитків через порушення зобов’язання , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 11 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 1700 грн. , збитки за порушення зобов’язання в сумі: 119,00 грн. - інфляційні збитки; 25,50 грн. - 3% річних; 130,21 грн. – пені; 300 грн. та 189 грн., - судових витрат, а всього – 2463,71 грн.
З рішенням районного суду не погодилась відповідачка. В апеляційній скарзі просила рішення місцевого суду скасувати, та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилалась на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до наявних в матеріалах справи розписок від 12.08.2009 року та 13.08.2009 року (а.с. 47, 48) відповідачка ОСОБА_5 взяла у позивача ОСОБА_4 в борг грошові кошти в сумі 1700 грн., та зобов’язалась повернути зазначені кошти до 25.10.2009 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Але, вказані доводи спростовуються наступним. Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що між позивачем та нею не укладався договір позики, а розписки, які надав позивач до суду написані нею під тиском з боку працівників міліції.
Проте, відповідачкою не було надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи із вищенаведеного, та з огляду на положення ст. 526, 530 ЦК України, колегія суддів вважає, що місцевим судом вірно встановлено всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, наданим сторонами, а висновок суду не суперечить вимогам цивільного законодавства.
Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 11 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: