Справа № 2-528/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    09 липня  2010 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючого – судді Кузіної Ж.В.

При секретарі Дзюбенко Р.Д.

За участю  позивача  ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про поновлення на роботі, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовом  до відповідача про поновлення на роботі, стягнення недоплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що  22 січня 2008 року був прийнятий на посаду  провідного спеціаліста  служби безпеки ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», 03.11. 2008 року був переведений на посаду старшого  спеціаліста служби безпеки. У період з 03.11. по 09.12.2008р.  фактично виконував  обов»язки 3-х працівників служби  безпеки, проте будь-якої доплати  відповідачем виплачено не було, що є порушенням ст. 105 КЗпП України.  Незважаючи на переведення на іншу посаду зарплата йому виплачувалась  як провідному спеціалісту.  На протязі 17 днів березня 2009 року , без оформлення  наказу та проведення відповідних доплат позивач виконував обов»язки   начальника служби безпеки. У лютому 2009 р. позивачем було погоджено  термін відпустки за 2008 рік у травні 2009 р. , повідомлено про необхідність сплати коштів за придбання  туристичної путівки . 07.04.2009 р. позивачем подано заяву про надання відпустки, але в порушення законодавства йому було відмовлено, а тому позивач  10.04.2009 р. був змушений написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. 27.04.2009 р. позивач вийшов на роботу, не наполягав на звільненні , з 28 по 30.04.2009 р. перебував на лікарняному, тому вважає , що його звільнили незаконно. Такими діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання , що вплинуло на погіршення його здоров»я , з вини відповідача позивач не отримує  матеріальну винагороду у вигляді зарплати, у зв»язку з чим  позивач не може забезпечити  належний рівень життя своїм близьким  Дії відповідача потягли  за собою зниження авторитету позивача та думки про його професійні знання  серед колишніх колег. Моральну шкоду оцінює в 50 000 грн. Просив поновити строк звернення до суду , оскільки за станом здоров»я  не міог  звернутися в строки встановлений ст.. 233 КЗпП України.

    У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, пославшись на викладені в позовній заяві обставини та просили позов задовольнити, поновити строк звернення  до суду, поновити позивача на посаді  старшого спеціаліста служби безпеки філії « Полтавське регіональне управління « ВАТ «Банк «Фінанс та Кредит» з 01. 05.2009 року та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 66 700 грн.; стягнути з відповідача на його користь  недоплачену суму заробітної плати  по посаді старшого спеціаліста служби безпеки за 03.11.2008р., за  період з 09.12.2008р. по 02.03.2009 р. та з 18.03. по 30.04.2009р. в розмірі 5 982 грн. 61 коп.; стягнути з відповідача на його користь  недоплачену суму заробітної  плати  на посаді виконуючого обов»язки  начальника служби безпеки  за період з 04.11. по 08.12. 2008р.  та з 03. по 17.03. 2009р.  у розмірі 8 266 грн. 83 коп.  , стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Покласти на відповідача судові витрати.

    Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав , вважає, що  позовні вимоги не підлягають задоволенню , оскільки звільнення позивача  відбулось з дотриманням ст. 38 КЗпП України. У період з 04.11. по 08.12. 2008р.  та з 03. по 17.03. 2009р.  позивач не виконував  обов»язки начальника служби безпеки, на будь-кого із працівників банку такий обов»язок не покладався. Що стосується  недоплаченої зарплати на посаді  старшого спеціаліста, то позивач виконував свої  функції  згідно посадових обов»язків. Просив відмовити у задоволенні позову.

    Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних  підстав.

    Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем  з 22.01.2008 року  - прийнятий на посаду  провідного спеціаліста  служби безпеки  філії  «Полтавське регіональне  управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» , з 03.11.2008 року переведений на посаду  старшого спеціаліста служби безпеки цієї ж філії.

Згідно наказу № 1257-к   від 01.12.2008р. позивачу ,який займав посаду старшого спеціаліста  встановлений посадовий оклад в розмірі 3 260 грн. , з яким був повідомлений позивач під підпис.

Відповідно до посадової інструкції  старшого спеціаліста  служби безпеки та  провідного спеціаліста служби безпеки  зазначеного банку , обов»язки  осіб, які займають ці посади є ідентичні, а тому ,які саме обов»язки  старшого спеціаліста виконувались позивачем  не притаманні тій посаді яку займав позивач в судовому засіданні не встановлено.

Також в судовому засіданні встановлено, що  відсутній наказ по банку  щодо  покладення на позивача обов»язків  старшого спеціаліста  та не доведено необхідність  покладення на позивача  таких обов»язків.

Як встановлено в судовому засіданні , в період з 04.11. по 08.12. 2008р.  та з 03. по 17.03. 2009р. наказу по філії « Полтавське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»  щодо покладення на працівника   обов»язків  начальника служби безпеки  не виносилось, вказані обов»язки ніким не виконувались .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4  суду пояснили,  що знають позивача , оскільки певний час разом працювали. У  березні 2009 року позивач  супроводжував свідка на слідчу дію та був самою відповідальною особою по службі безпеки банку.

Суд не може прийняти до уваги пояснення вказаних свідків, оскільки поняття  супроводження свідка на слідчу дію не передбачено нормами КПК.

Що стосується пояснень свідка ОСОБА_5 ,який суду пояснив, що з 18.11.2008 р. позивач,який відрекомендувався йому  начальником служби безпеки банку за вказівкою керуючого філією ОСОБА_6 не допускав його  до робочого місця, то вказані обставини не можуть слугувати доказом позовних вимог  позивача, оскільки  свідок не пересвідчувався у повноваження позивача як начальника служби безпеки банку.

07 квітня 2009 року позивач звернувся з заявою про надання йому  відпустки терміном 14 календарних днів з 12 травня по 25 травня 2009 року.

Відповідно  до норм  ч.4 ст. 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками ,які затверджуються  власником або уповноваженим  ним органом .

Ч. 7 цієї статті передбачає, що невикористана частина щорічної відпустки  має  бути надана  працівнику, як правило, до кінця  робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Позивач звертався  про надання невикористаної частини  відпустки  за 2008 рік , проте така відпустка йому не була надана. З приводу відмови у наданні відпустки позивач не звертався зі скаргою а ні до керівництва банку, а ні до інших компетентних органів.

10.04.2009 року позивач подав  на ім.»я відповідача заяву про звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України , проте заяви про звільнення у зв»язку з ненаданням відпустки чи інших порушень,які вважав позивач мали місце відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України  не подавав.

Відповідно до наказу № 172-к від 10.04.2009 року  ОСОБА_1 був звільнений  з посади з 30 квітня 2009 року, про що  був ознайомлений  28.04.2009 року.

Ознайомлюючись з даним наказом, позивач не зазначив , що має бажання продовжувати подалі працювати на вказаній посаді. Також  суду не надано будь-яких  доказів, що позивач звертався до керівництва  банку з заявою про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, а тому є безпідставним твердження позивача, що він не наполягав на звільненні та мав бажання продовжувати роботу.

За таких обставин , не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 статті 60, ч.1 ст. 131 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом. Сторони зобов»язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

Позивачем в судовому засіданні не наведені  докази в розумінні ст. 57 ЦПК України, які б слугували б підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, досліджені в судовому засіданні щорічний епікриз та  виписка з амбулаторної картки позивача , видані  20 листопада 2009 року на ім»я  позивача  не можуть підтвердити поважність причин пропуску строку встановлено ст. 233 КЗпП України, оскільки з зазначених документів не вбачається, що  позивач за станом здоров»я був обмежений в русі чи перебував на лікуванні в лікувальній установі, а тому  підстав для поновлення пропущеного строку не вбачається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 38, 79 , 233,234 КЗпП України та ст..ст. 10,11,60,209, 212, 213-215 ЦПК Украхни, суд,-  

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                             Ж.В.Кузіна