ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" серпня 2010 р.Справа № 9/138-10-2612
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;
про стягнення 22 100 грн.;
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: не з’явився;
Від відповідача: не з’явився;
СУТЬ СПОРУ: 14.06.2010 р. за вх. №5296 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 22 100 грн.
Відповідач у судові засідання 30.07.2010 р. та 13.08.2010 р. не з’явився, незважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи №9/138-10-2612 за його участю в якості Відповідача він був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення (а.с.12).
Відповідач не надав відзив на позов, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
14.10.2009 р. між Позивачем (позикодавець) та Відповідачем (позичальник) було укладено угоду про те, що позикодавець надає позичальнику позику в сумі 22 100 грн. на строк до 17.01.2010 р., що за домовленістю сторін посвідчується нотаріально (п.п.1, 2, 3 угоди).
17.10.2009 р. між сторонами у справі укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позикодавець (Позивач) передав у власність позичальнику (Відповідач), а останній прийняв строком до 17.01.2010р. грошові кошти у розмірі 22 100 грн. та зобов’язується їх повернути в обумовлений строк (п.п.1, 2 договору позики).
У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору позики, у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 22 100 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За положеннями ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) 22 100 грн. боргу, 221 грн. витрат по державному миту та 236 грн. витрат на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя