Справа № 2- 912/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» вересня 2010 року                                  м. Луганськ

Ленінський районний суд м.Луганська у складі:

Головуючего          судді  Кравченко Н.О..,

при секретарі      Апанасовій Н.М., Гусєвій К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування  ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом,  в якому зазначила,що вона на праві власності мала квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в якій мешкала разом  з сином - відповідачем по справі. У зв*язку з хворобою та знахожденням у лікарні з 28.08.09 по 4.09.2009 року вона домовилась  з сином, що він буду предоставляти  їй матеріальну допомогу, доглядати її, доглядати квартиру,авже після смерті позивачки квартира перейде до сина, тобто   важала, що це єдоговір довічного утримання. 03.09.2009 року було заключено договір у нотаріуса. Повернувшись з лікарні позивачка  дізналася, що в квартирі змінені замки, відповідач став чинити першкоди в користувані квартирою.Позивачка звернулася до нотаріуса і від нього узнала,що фона фактично заключила не договір  довічного утримання,а договір дарування квартири. Вважає,що під час підписання договору помилялася відносно природи правочину, просить суд визнати недійсним договір дарування квартири,визнати за нею право власності на спірну квартиру.  

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

  Відповідач позовні вимоги не визнав, надав пояснення, згідно яких вважає,що позивачка не надала доказів які б підтвердили, що вона помилялась відносно природи правочину, не надала доказів,що між нею та  відповідачем була угода про довічне утримання, вважає, що він як син на підставі ст.202 Сімейного кодексу має обов*язок про допомогу матері, про її утримання та інше, ніхто її з квартири не вижинає , вона мешкала и продовжуємешкати в квартирі. Крім того вважає,що позивачка мала намір і раніше подарувати йому квартиру, давала таку обіцянку, тому що у 2001 році була продана квартира його бабусі та на ці кошти придбане спірне житло.

Заслухавши пояснення сторін, пояснення свідків ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позов таким, що  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка  мала на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1,яку придбала за договіром купівлі- продажу від 15.10.2001 року за реєстровим № 5363, посвідченного приватним нотаріусом Кожемякіним (а.с. 32).

03 вересня 2009 року позивачка оформила договір дарування квартири своєму сину. Договір дарування був посвідченний приватним нотаріусом  Малойван В.І. та зареєстрован за № 8213 (а.с.32-33). Згідно тексту договору найменування сторін, а саме  «Дарувальник» та « Обдарований» виконані заглавними літерами, що виділяє їх у порівняні з іншим текстом договору. Суд вважає, що підписуючи договір на другій сторінці позивачка поставила підпис біля напечатанного тексту « Дарувальник», що не помітити або не прочитати неможливо. Окрім того позивачкою в судовому засіданні зазначено, що її відносини зі свідком ОСОБА_7 ґрунтуються на підставі надання позивачкою йому правової допомоги та представництва у суді з приводу розгляду цивільної справи в Артемівському районному суді м. Луганська стосовно  квартири свідка.

Згідно довідки Луганської міської багатопрофільної лікарні №6  позивачка знаходилася на лікуванні в терапевтичному відділенні з діагнозом: хронічний безкамяний холіцестіт, загострення середньої тяжкості, поліп жовчного міхура, хронічний панкреатит, загострення середньої тяжкості, хронічна гастродуоденопатія, загострення хронічного коліту з 28.08.2009 року по 4.09.2009 року,  тобто 7 днів. (а.с.9). з пояснення позивача, знаходячись на лікуванні в терапевтичному відділенні вона не скаржилася на розлад психічного стану. Договір був укладений за день до виписки з лікарні 03.09.2009 року. Суд не може погодитися з заявою позивачки, що вона не читала тексту договору у зв*язку  з поганим самопочуттям, маючи поганий психічний стан, т.к. з наданої довідки не вбачається зв'язок наявних захворювань із психічним станом та яке було самопочуття    у позивачки  саме 03.09.2009 року, а звертає увагу, що вже 04.09.2009 року позивачка була виписана з лікарні.

    Наданий позивачкою акт за підписом жильців дому суд не можє прийняти як доказ позовних вимог, оскільки в акті не міститься інформація про те, що позивачка  помилялась відносно природи правочину , яке здійснювала 03.09.2009 року, в акті   не міститься відомостей про те , що взагалі між позивачкою та її сином  був здійснен  будь-який правочин відносно  спірної  квартири.(а.с.12).

    Згідно ст.229 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо  обставин, які мають     істотне значення. Істотне значення   має помилка  щодо природи правочину.

    В Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що обставини відносно яких сторона правочину помилялася повинні  існувати саме на час здійснення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог повина довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має суттєве значення.

    Згідно ст. 60 ЦПК  кожна сторона   повина доказати ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог  та заперечень.

    Позивачка не надала суду доказів, що дійсно мала місце помилка щодо природі правочину, і що ця помилка має суттєве значення.

На підставі викладенного , керуючись ст.ст.   . 11, 209, 212 – 215,   ЦПК України, ст.ст.  16, 23,  229  ЦК  України  суд,  Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №9 від 06.11.2009 року,-

                  ВИРІШИВ:

В задоволені  позовніих вимог   ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про визнання  недійсним  договору  дарування  та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1   відмовити в повному обсязі за необгрунтованністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

 Суддя:     Н.О.Кравченко