Справа№2- 2166/10

РІ Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

23 вересня 2010 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Щеняєвої І.Б.,

при секретарі – Бєляєвій Є.А.,

за участю: представника позивача – Городілов С.І.,

         відповідачки – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗ-АВТО» до ОСОБА_2 про стягнення штрафу за дострокове розірвання договору, суд, -

в  с  т  а  н  о  в  и  в:

        Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення штрафу за дострокове розірвання договору, з якого вбачається,  що  04.01.2010 року між  ТОВ «БІЗ-АВТО» та  ОСОБА_2 укладено договір про виконання робіт. Відповідно до п. 1.1 Договору, ОСОБА_2 брала на себе зобов’язання щодо пошуку клієнтів для ТОВ «БІЗ-АВТО» та інформування їх щодо умов надання послуг. Відповідно до п.1.4,  ОСОБА_2 повинна була виконувати свою роботу до 31.01.2010 року.

13.01.2010 року ОСОБА_2 повідомила керівництво ТОВ «БІЗ-АВТО» про те, що вона припиняє виконувати свої обов’язки та в односторонньому порядку розриває Договір.

Своїми діями ОСОБА_2 призвела до того, що в січні 2010 року ТОВ «БІЗ-АВТО» втратило значну кількість потенційних клієнтів і як наслідок, зменшення об’єму робіт, що призвело до збитків. Пунктом 5.3 Договору встановлено, що в разі дострокового припинення дії Договору з ініціативи ОСОБА_2, вона зобов’язана сплатити на користь ТОВ «БІЗ-АВТО» штраф в розмірі 5000 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, пояснив, що відповідачка мала знаходитись на робочому місці  з 09-00 год. до 18-00 год. В листопаді 2009 року відповідачці було сплачено за виконану роботу 622,50 грн., в грудні від неї не було жодного клієнту, тому і не виплачені гроші і не підписано акту виконаних робіт. Договір був припинений з ініціативи позивачки, оскільки вона не являлась на роботу, а 13.01.2010 року повідомила про те, що не бажає працювати, оскільки вона вагітна, і бажає розірвати договір. Просив стягнути  з ОСОБА_2 штраф в сумі 5000 грн.,  витрати пов’язані з оплатою державного мита в розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі  120 грн.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що вона фактично не припиняла працювати. У зв’язку  з тим, що вона знаходилась на ранньому строку вагітності, у неї був токсикоз і вона не могла працювати в офісі, тому повідомила про це керівництво, і займалась пошуком клієнтів по гаражам і зупинками, роздавала людям інформацію про послуги  ТОВ «БІЗ-АВТО» по встановленню газового обладнання на автомобілі.

Свідок ОСОБА_4, допитна у судовому засіданні, пояснила, що разом з відповідачкою вона працювала в одному кабінеті. Після новорічних свят ОСОБА_2 кілька днів була на робочому місці, а потім у неї відбулась розмова з директором, в якій вона повідомила, що вагітна і працювати більше не бажає. Розмова відбулась в її присутності тому вона її чула і бачила на власні очі.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини справи та визначені відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України.

 Суд встановив, що  04.01.2010 року між  ТОВ «БІЗ-АВТО» та  ОСОБА_2 укладено договір про виконання робіт. Відповідно до п. 1.1 Договору, ОСОБА_2 брала на себе зобов’язання щодо пошуку клієнтів для ТОВ «БІЗ-АВТО» та інформування їх щодо умов надання послуг. Відповідно до п.1.4,  ОСОБА_2 повинна була виконувати свою роботу до 31.01.2010 року (а.с.5).

 02.11.2009 року між  ТОВ «БІЗ-АВТО» та  ОСОБА_2 укладено договір про виконання робіт. Відповідно до п. 1.1 Договору, ОСОБА_2 брала на себе зобов’язання щодо пошуку клієнтів для ТОВ «БІЗ-АВТО» та інформування їх щодо умов надання послуг. Замовник зобов’язався оплачувати роботу.   Відповідно до п.1.4, строк дії Договору до 31.12.2009 року (а.с.13).

Згідно акту виконаних робіт № 01 від 30.11.2009 року, ОСОБА_2 виконала роботи відповідно договору, у зв’язку з чим їй нарахована оплата за послуги згідно акту виконаних робіт за листопада 2009 року в розмірі 622, 50 грн. (а.с.31). на підставі видаткового ордеру  від 22.01.2010 року, ОСОБА_2 отримала оплату за послуги згідно акту виконаних робіт за листопада 2009 року в розмірі 622, 50 грн. (а.с.32).

Суд, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу, повно і всебічно з’ясувавши обставини цієї справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача суми штрафу, передбаченого договором, за дострокове припинення договору з ініціативи Виконавця. Ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Суд дійшов до висновку що за дострокове припинення договору з ініціативи Виконавця не може бути застосовано положення про стягнення штрафу оскільки за дострокове припинення договору в порушення загальних ЦК України положень  про договори позивачем передбачена в договорі відповідальність у вигляді штрафу. Водночас даний пункт договору суперечить тлумаченню поняття штрафу, визначеному Цивільним кодексом України виключно як відповідальність за порушення зобов’язання. Таким чином, суд не враховує при прийнятті рішення п. 5.3 Договору, укладеному між сторонами, та на підставі викладеного вище висновку, вважає що відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 610, 611 ЦК України,                                                                                                                                                  ст.ст. 88 , 169, 209,  212,  214 ЦПК України, суд, -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

в  и  р  і  ш  и  в:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗ-АВТО» до ОСОБА_2 про стягнення штрафу за дострокове розірвання договору  - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                           І.Б. Щеняєва