Справа № 2-а-196

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7  вересня 2010  року.  Теофіпольський  районний  суд  Хмельницької  області  

    В  особі: - головуючого  судді  СТЕЦЮКА  І.С.

    при  секретарі:  РАДЧИШИНІЙ  К.О.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в  залі  суду  в  місті  ТЕОФІПОЛІ  справу  за   адміністративним  позовом  ОСОБА_1 до Борщівської  сільської  ради  Теофіпольського  району  Хмельницької  області, треті особи: Відділ Держкомзему у Теофіпольському районі, ОСОБА_2,    про  визнання   дій протиправними,  визнання нечинним рішення та  зобов’язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1  звернулася в  суд  із  адміністративним позовом  до   Борщівської   сільської  ради  Теофіпольського  району  Хмельницької  області про      визнання   дій протиправними,  визнання нечинним рішення та  зобов’язання вчинити певні дії вказуючи, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ХМ № 1196 від 10 лютого 1998  року їй належить  земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1.  У квітні 2009 року вона звернулася до Борщівської сільської ради із заявою про передачу  їй  у власність  земельної ділянки для ведення садівництва площею 0.026 га яка межує із належною їй земельною ділянкою з тих підстав, що ця земельна ділянка раніше належала їй та її сім’ї однак наприкінці 1975 року вона була у неї  вилучена   для будівництва  сільської дороги. Проте  ніяких об’єктів  для потреб громадян на зазначеній ділянці збудовано не було,  нерухомого майна належного іншим особам на ній також немає, у власності інших осіб вона не перебуває а тому вона, позивачка, має право на повернення їй у  власність цієї земельної ділянки.

Борщівська сільська рада  заяву залишила без задоволення з тих підстав, що вона, позивачка, уже скористалася правом на набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства а тому інші земельні ділянки можуть бути передані лише в оренду. Крім цього вказана земельна ділянка площею 0.026 га  згідно Державного акту перебуває у користуванні ОСОБА_2

Борщівська сільська рада повідомила що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам проводиться  один раз по кожному виду використання. При цьому вона не врахувала що раніше  для ведення садівництва земельна ділянка їй ніколи не передавалася.

У  зв’язку із ухиленням Борщівської сільської ради від  задоволення її законної  вимоги  позивачка  звернулася із скаргою до районної прокуратури внаслідок чого за результатами перевірки незаконне  рішення було опротестоване і пізніше скасоване.

Однак, не маючи на меті задовольнити її законні вимоги,  рішенням № 4  від             27 липня 2009 року Борщівською сільською радою  їй повторно було відмовлено з тих підстав, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам проводиться один раз по кожному виду використання  а та ділянка, яку вона просить виділити,  належить ОСОБА_2  

Дії Борщівської сільської ради та її рішення  вважає таким що повинно бути визнане нечинним оскільки ст.. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва площею не більше 0.12 га.,  ніяка  земельна ділянка  для ведення садівництва їй раніше не виділялася; раніше  вона, позивачка,  та її сім’я   користувалися  спірною земельною ділянкою, відповідачу достовірно відомо що ОСОБА_2 не має правовстановлюючих документів на неї і  не є власником  цієї  земельної ділянки а тому  Борщівська сільська рада мала всі підстави для виділення їй цієї земельної ділянки.

У судовому засіданні позивачка  свої вимоги підтримала, просила суд визнати протиправними дії Борщівської сільської ради щодо відмови у   безоплатній  передачі їй у власність земельної ділянки  по вул. Миру 3 у с. Борщівка Теофіпольського району  площею 0.026 га. для ведення садівництва, визнати нечинним рішення Борщівської сільської ради № 4 від 27 липня 2009 року та зобов’язати Борщівську сільську раду передати їй безоплатно у власність вказану земельну ділянку для ведення садівництва.

Представник відповідача – сільський голова Борщівської сільської ради           ТКАЧУК О.В. позов не визнав з тих підстав що  вільної  земельної ділянки площею 0.026 га яку позивачка просить виділити між господарствами позивачки та ОСОБА_2 не існує а тому її виділити неможливо. Позивачка  ж претендує на частину земельної ділянки ОСОБА_2 якою вона користується правомірно. Ніяких законних  підстав для відібрання  частини земельної ділянки у ОСОБА_2 та передачі її ОСОБА_1 немає. Тому просив   позов  залишити без задоволення.

Представник третьої особи – Відділу Держкомзему у Теофіпольському районі  ОСОБА_5 вважає що позов задоволенню не  підлягає  оскільки для ведення садівництва земельна ділянка може бути виділена лише у випадку коли  ведення садівництва передбачене планом розвитку села а такий план у Борщівській сільській раді відсутній. Крім цього виділення земельної ділянки позивачці без попереднього вилучення її у ОСОБА_2 неможливе  оскільки  підстав  для такого вилучення  немає.

Третя особа – ОСОБА_2 вважає що позовні вимоги  задоволенню не підлягають  оскільки вільної земельної ділянки між їх  з позивачкою господарствами немає, своєю присадибною земельною ділянкою вона, ОСОБА_2, володіє правомірно і ніяких підстав для вилучення у неї  частини земельної ділянки та передачі її позивачці немає. Тому просила у позові відмовити.

Вислухавши  пояснення   позивачки,    вивчивши  матеріали  справи  суд  приходить  до  висновку про те,  що  позов  необхідно  залишити без задоволення.  

У судовому  засіданні  встановлено, що позивачка просить виділити їй земельну ділянку для ведення садівництва.

Ст. 121  ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель  державної або комунальної власності для ведення садівництва – не більше 0.12 га.

Однак, як  встановлено у судовому засіданні, земельна ділянка яку  позивачка  просить виділити їй  для ведення садівництва не належить до  земель державної або комунальної власності, а є частиною присадибної  земельної ділянки якою правомірно користується третя особа ОСОБА_2  

Доводи позивачки про те, що у  користування  третьої особи ОСОБА_2  перебуває частина  земельної ділянки яка  у 1975 році була вилучена у неї,  позивачки, ОСОБА_1  належними доказами не підтвердила.

Частиною 3 ст. 78 ЗК України встановлено, що особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15  травня 1992 року( з дня набрання  чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не  повертаються.

Викладене свідчить про  неможливість  задоволення позовних  вимог       ОСОБА_1  оскільки вилучення частини присадибної ділянки у ОСОБА_2 для  передачі її  ОСОБА_1 порушить права ОСОБА_2

Виходячи з наведеного, керуючись  ч. 2, 4  ст. 78, ст.. 121,  ст. 116  Земельного Кодексу України,  ст.ст. 71,  158-162  Кодексу  Адміністративного  судочинства України, районний суд

П О С Т А Н О В И В

Позов  ОСОБА_1 до Борщівської  сільської  ради  Теофіпольського  району  Хмельницької  області, треті особи: Відділ Держкомзему у Теофіпольському районі, ОСОБА_2,    про  визнання   дій протиправними,  визнання нечинним рішення та  зобов’язання вчинити певні дії  залишити без задоволення.

     Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  може  бути  подана  до  Львівського апеляційного  адміністративного  суду   через   Теофіпольський  районний  суд  протягом   десяти  днів   з дня  одержання  копії постанови в повному обсязі..  

    Сторони та заінтересовані особи копію постанови суду в повному обсязі можуть одержати 13 вересня 2010 року.

Головуючий :

        З оригіналом  вірно:

        Голова  суду                                                                                           І. СТЕЦЮК