Справа № 2 – 230
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року. Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в особі: головуючого - судді СТЕЦЮКА І.С.
при секретарі: РАДЧИШИНІЙ К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ТЕОФІПОЛІ справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про захист гарантій незалежності суддів, про визнання неправомірними дій та спонукання до їх виконання
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі, Головного Управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області про захист гарантій незалежності суддів, про визнання неправомірними дій та спонукання до їх виконання вказуючи, що з 9 квітня 1990 року по 14 травня 2001 року тобто протягом 11 років 1 місяця 5 днів, працював суддею Чемеровецького районного суду Хмельницької області а з 15 травня 2001 року по 30 жовтня 2009 року, тобто протягом 8 років 5 місяців 15 днів, працював головою та суддею Волочиського районного суду.
З 13 листопада 1977 року по 6 грудня 1979 року, тобто протягом 2 років 23 днів, він проходив військову строкову службу.
У період роботи у Волочиському районному суді у нього 21 березня 2008 року виникло право на щомісячне грошове утримання яке було встановлено йому наказом Волочиського районного суду № 74 від 25 липня 2008 року у розмірі 80 відсотків заробітної плати як судді який має право на відставку і продовжує працювати на посаді судді.
Станом на 21 березня 2009 року його стаж роботи склав 21 рік у зв’язку із чим у нього виникло право збільшення розміру щомісячного грошового утримання до 82 відсотків яке і було збільшене наказом цього ж суду № 31 від 23 березня 2009 року.
У зв’язку із поданням заяви про відставку Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2009 року № 1635-УІ «Про звільнення суддів» він був звільнений з посади судді. Відповідно цієї постанови наказом Волочиського районного суду № 120/к від 23 жовтня 2009 року він був звільнений з посади судді Волочиського районного суду у зв’язку із заявою про відставку з 30 жовтня 2009 року.. Довічне грошове утримання було отримане ним по 31 жовтня 2009 року включно.
У зв’язку із виходом у відставку голова Волочиського районного суду 23 грудня 2009 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі із поданням про встановлення йому з 1 листопада 2009 року щомісячного грошового довічного утримання при стажі роботи судді який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання 21 рік 7 місяців 13 днів та заробітній платі для обчислення цього утримання – 6390 гривень з доданням всіх необхідних документів.
Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі протоколом № 9822 від 30 грудня 2009 року встановило йому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82 відсотків заробітної плати. Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області пенсійна справа була витребувана для перевірки і у подальшому листом за підписом начальника відділу спец. пенсій Головного Управління СЛОБОДЯНЮК О.М. було спонукано Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі відмовити у призначенні щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку із чим на підставі протоколу № 2222 від 11 березня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України у Волочиському районі йому було відмовлено у призначенні утримання із-за відсутності двадцятирічного стажу роботи на посаді судді оскільки календарний період проходження дійсної строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, із невідомих йому причин, зарахований не був.
Оскільки такі дії відповідачів є неправомірними і відмова у призначенні довічного грошового утримання була прийнята з порушенням законодавства просив суд визнати дії відповідачів про відмову щодо встановлення, нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі встановити, нарахувати та виплачувати йому як судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання з 1 листопада 2009 року у розмірі 82 відсотків його заробітку з нарахуванням компенсації в втрати частини доходів та у подальшому проводити його виплату.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю. У доповнення підстав щодо задоволення вимог викладених у позовній заяві пояснив, що відмова прийнята з порушенням вимог ст.. 43 Закону України «Про статус суддів», Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та іншого законодавства колишнього СРСР і чинного законодавства України. Тому просив районний суд дії відповідачів визнати неправомірними, зобов’язати відповідача – Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі встановити, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання з 1 листопада 2009 року у розмірі 82 відсотків заробітку судді з нарахуванням компенсації частини доходів та проводити його виплату надалі.
Представник відповідачів – Головного Управління Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області та Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі позовні вимоги не визнала з тих міркувань, що стаж роботи позивача на посаді судді складає 19 років 6 місяців 23 дні а відповідно ст.. 43 Закону України «Про статус суддів» пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років. Пояснила що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання, строк проходження військової служби не може бути зарахований оскільки ст.. 43 Закону України «Про статус суддів» це не передбачено.
Оскільки на час вирішення справи у суді позивач не має права на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці просила позов залишити без задоволення.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ст.. 256 КЗпП України працівники мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника а також за вислугу років відповідно закону.
У судовому засіданні встановлено що позивач з 9 квітня 1990 по 14 травня 2001 року тобто протягом 11 років 1 місяця 5 днів, працював суддею Чемеровецького районного суду Хмельницької області а з 15 травня 2001 року по 30 жовтня 2009 року, тобто протягом 8 років 5 місяців 15 днів, працював головою та суддею Волочиського районного суду. Викладене свідчить про те, що стаж роботи позивача на посаді судді складає 19 років 6 місяців 20 днів.
Встановлено також що з 13 листопада 1977 року по 6 грудня 1979 року, тобто протягом 2 років 23 днів, він проходив дійсну військову строкову службу.
Відповідачі ці обставини справи у суді не заперечували.
Умови та порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання визначені ст.. 43 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Відповідно ст.. 43 Закону України «Про статус суддів» судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку але не більше 90 відсотків.
Згідно з п 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання , за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу роботи визначеної законом – календарний період проходження строкової військової служби.
Постановою Верховної України від 8 жовтня 2009 року № 1635-УІ «Про звільнення суддів» позивач був звільнений з посади судді у зв’язку із поданням заяви про відставку. Відповідно цієї постанови наказом Волочиського районного суду № 120/к від 23 жовтня 2009 року він був звільнений з посади судді Волочиського районного суду у зв’язку із заявою про відставку з 30 жовтня 2009 року.. Довічне грошове утримання було отримане ним по 31 жовтня 2009 року включно.
У зв’язку із виходом у відставку голова Волочиського районного суду 23 грудня 2009 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі із поданням про встановлення позивачу з 1 листопада 2009 року щомісячного грошового довічного утримання при стажі роботи судді який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання 21 рік 7 місяців 13 днів та заробітній платі для обчислення цього утримання – 6390 гривень з доданням всіх необхідних документів.
Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі протоколом № 9822 від 30 грудня 2009 року встановило йому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82 відсотків заробітної плати. Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області при перевірці справи було встановлено, що стаж роботи позивача на посаді судді складає менше 20 років у зв’язку із чим він права на отримання довічного грошового утримання не має. У зв’язку із цим Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі на підставі протоколу № 2222 від 11 березня 2010 року відмовило у призначенні утримання із-за відсутності двадцятирічного стажу роботи на посаді судді оскільки календарний період проходження дійсної строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання зарахуванню не підлягає.
Однак відмова відповідача у зарахуванні строку дійсної військової служби до стажу роботи на посаді судді та у призначенні і виплаті йому довічного грошового утримання як судді у відставці не відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно ст.. 43 Закону України «Про статус суддів» право на відставку а також право на виплату пенсії або звільненого від сплати податку щомісячного грошового утримання у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді має кожний суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років.
Постановою Верховної ради України від 8 жовтня 2009 року «Про звільнення суддів» позивач був звільнений з посади судді Волочиського районного суду Хмельницької області саме у зв’язку із поданням заяви про відставку.
Цим Верховна рада України підтвердила наявність у позивача право на відставку та у зв’язку із відставкою права на виплату довічного утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання судді – це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків грошовій виплаті яка забезпечує їх належне матеріальне утримання. Такий висновок підтверджується пунктом 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп у справі за конституційними поданнями Верховного суду України та 50 народних депутатів України (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання).
Заробітна плата судді, щомісячне довічне грошове утримання, надання суддям за рахунок держави матеріального і соціального захисту є однією із гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень закріпленої у ч. 1 ст. 126 Конституції України а у майбутньому статусу судді у відставці право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Згідно ч. 2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Викладене приводить суд до висновку про те, що встановлення і виплата щомісячного довічного грошового утримання є похідною від визначальної підстави а саме виходу судді у відставку і має пов’язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне грошове утримання, а із спеціальним статусом, якого ці особи набули у результаті перебування на посаді судді. У зв’язку із цим відмова від виконання постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 2009 року № 1635-УІ «Про звільнення суддів» якою задоволена заява позивача про відставку та наказу Волочиського районного суду № 120/к від 23 жовтня 2009 року є неправомірною.
Аналіз діючого законодавства свідчить про необхідність зарахування періоду проходження військової служби до стажу роботи позивача який дає право на відставку та виплату довічного грошового утримання.
Так, Законом СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-УІІ «Про загальний військовий обов’язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов’язаних та осіб звільнених з військової служби у відставку, їх сімей яке затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193 було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю. Оскільки на той час такої форми соціального забезпечення суддів як щомісячне грошове утримання в СРСР не існувало то питання про зарахування періоду перебування на військовій службі до спеціального трудового стажу судді та обчислення цього періоду для призначення їм щомісячного грошового утримання у законодавчому порядку врегульоване не було. Однак вказаний Закон, згідно Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545 – ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», підлягає застосуванню оскільки він не суперечить законодавству України та узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року «Про військовий обов’язок та військову службу» встановлено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю а також до стажу державної служби.
Оцінюючи викладені обставини справи у їх сукупності суд приходить до висновку про те, що період військової строкової служби повинен бути зарахований до стажу роботи позивача на посаді судді який дає право на відставку. Відсутність у переліку посад які підлягають зарахуванню до стажу роботи що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання перелічених у ст.. 43 Закону України «Про статус суддів» періоду проходження строкової військової служби не позбавляє позивача права на зарахування цього періоду до трудового стажу який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання оскільки таке право витікає із вимог вказаних вище нормативних актів. Тому посилання відповідачів на відсутність у ст.. 43 Закону України «Про статус суддів» строку проходження військової строкової служби як на підставу відмови у позові є необґрунтованою а відмова у зарахуванні цього строку до трудового стажу судді який дає право на відставку неправомірною.
Оскільки неправомірними діями відповідачів порушене право позивача на встановлення та своєчасне одержання щомісячного довічного грошового утримання та його гарантії як судді у відставці суд вважає необхідним його позовні вимоги задовольнити..
Виходячи з наведеного, керуючись ст.. 126 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про статус суддів», Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 « Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», ст.. 256 КЗпП України, ст.10, 15, 60, 179, 213 ЦПК України, районний суд
В И Р І Ш И В
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про захист гарантій незалежності суддів, про визнання неправомірними дій та спонукання до їх виконання задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі та Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні, нарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання з 1 листопада 2009 року неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі встановити, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 1 листопада 2009 року у розмірі 82 відсотків заробітку судді що складає 6390 гривень з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та у подальшому проводити його виплату.
Стягнути із Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 37 гривень на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене у Хмельницький апеляційний суд через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий
З оригіналом вірно
Голова суду І. СТЕЦЮК