Справа № 2-416/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року                 Збаразький районний суд Тернопільської області в складі:                  головуючого суду                              Левків А.І.

                                                при секретарі                            Іванюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

в с т а н о в и в :

    Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по червень 2010 року в сумі 3459 грн. 80 коп. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона набула статусу дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсій за віком, однак відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року виплату зазначеної допомоги у 2006-2007р.р. не проводилась, а в період з 2008 року по 2010 року проводилась частково, а тому вона просить стягнути з відповідача в її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 09 липня 2007року по червень 2010 року у сумі 3459 грн. 80 коп.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

            Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак до суду надійшла заява, в якій відповідач просить розглядати справу у його відсутності   та заперечує щодо задоволення позовних вимог .

    Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

    Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.8).

           Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

П.12 ст.71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність. Таким чином, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з  9 липня 2007 року, тому з цього часу позивач, маючи правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії, яка виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  визначено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено судом, у 2008-2010 р.р. позивачці щомісячна соціальна допомога як дитині війни виплачувалася до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що стверджується довідкою за № 545 від 24.06.2010 року виданою управлінням Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області (а.с.7).

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратило чинність з 22.05.2008 року, а тому право на нарахування надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році існувало у позивача із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Таким чином, достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі, суд не вбачає.

Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд вважає, що порушенні суб’єктом владних повноважень права позивачки підлягають захисту, шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» в користь позивачки за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 01 червня 2010 року включно з врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, ст.ст.10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України Збаразького району щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» в користь ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 01 червня 2010 року включно з врахуванням положень ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України Збаразького району нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» в користь  ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 01 червня 2010 року включно з врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.    

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для відповідача з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ:                                                       А.І.Левків