Справа № 2-249/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 травня 2010 року              Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі:              головуючого                     Левків А.І.

                                              при секретарі                  Іванюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

в с т а н о в и в :

    Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, за період з 2007 року по 2009р. в сумі 3796 грн. 50 коп. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона набула статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсій за віком, однак відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року виплату зазначеної допомоги у 2007 - 2009 роках не проводив, а тому вона просить стягнути з відповідача в її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 2007р. по 2009р. у сумі 3796,5 грн.,  а також зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії з підвищенням її на 30  відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, однак від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутності, підтримує позов.

            Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак до суду надійшла заява, в якій відповідач просить розглядати справу у його відсутності   та заперечує щодо задоволення позовних вимог .

    Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

    Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням № НОМЕР_1, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.5).

           Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

П.12 ст.71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність. Таким чином, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з  9 липня 2007 року, тому з цього часу позивач, маючи правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії, яка виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за  їх вибором згідно з одним із законів.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  визначено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено судом, у 2008-2009 р.р. позивачці щомісячна соціальна допомога як дитині війни виплачувалася до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що стверджується довідкою за № 267 від 16.03.2010 року виданою управлінням Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області (а.с.7).

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратило чинність з 22.05.2008 року, а тому право на нарахування надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році існувало у позивача із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Разом з тим суд вважає, що оскільки станом на 2009 рік виплата вищевказаної допомоги здійснювалася у відповідності до норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", тому відповідач діяв в межах своїх повноважень, в зв’язку з чим вимоги позивача в частині нарахування та виплати даної допомоги 2009 роки не підлягають до задоволення.

Суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Таким чином, достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі, суд не вбачає.

Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд вважає, що порушенні суб’єктом владних повноважень права позивача підлягають захисту, шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену суму державної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007р. та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням коштів, що були виплачені позивачу, згідно п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, ст.ст.10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України Збаразького району провести нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни з урахуванням коштів, що були виплачені позивачу, згідно п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

В решті позовних вимог відмовити.    

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у вказаний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ:                                                   А.І.Левків