Справа № 2-1880/2010р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

  31 серпня 2010 року                                                    Лубенський міськрайонний суд

                                                                                                   Полтавської області

в складі : головуючого судді – Гудкова С.В.,

при секретарі – Яценко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубни про перерахунок  та виплату недорахованих сум пенсії як інваліду війни,-

                                                                 В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду  з позовом до Управління пенсійного фонду в м.Лубни про  про перерахунок  та виплату недорахованих сум пенсії як інваліду війни.

У позові вказав, що   він, згідно ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» являється  інвалідом війни.

До 20.07.2004 року він мав статус інваліда війни III групи, а з 20.07.2004 року по теперішній час інвалід II групи. Отримує в УПФУ м.Лубни підвищення до пенсії як інвалід війни. До 2006 року він отримував підвищення із розміру 19 грн. 91 коп. Згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» інвалідам підвищується пенсія II групи на 350%, III групи на 200% мінімальної пенсії за віком, але не нижче встановленого на кожний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що є значно більше ніж він отримував.

При зверненні  до УПФУ м.Лубни з проханням зробити перерахунок та виплату недорахованих сум, отримав відмову, яку  вважає неправомірною, та прохає суд постановити рішення яким визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни у відмові йому перерахунку вказаних сум неправомірними та зобов"язати УПФУ в м. Лубни провести перерахунок  та виплатити утворену  заборгованість  згідно ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту"  у розмірі 42133 , 94 грн. за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року.

 В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю, прохав їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надіслав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у його відсутність, щодо позовних вимог заперечує.

    Суд , заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено,  що позивач, являючись ліквідатором аварії на ЧАЕС,  інвалідом  II групи, отримує в УПФУ в м.Лубни підвищення до пенсії як інвалід війни в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» , згідно якого інвалідам ІІ підвищується пенсія на 350%, III групи на 200% мінімальної пенсії за віком, але не нижче встановленого на кожний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач, вважаючи невірними нарахування, звернувся до Управління Пенсійного фонду в м.Лубни про  перерахунок, на що отримав відмову .

Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», та ЗУ «Про державне пенсійне страхування» вказано, що суми пенсій недораховані з вини органа, що назначає та виплачує її, повинні бути виплачені за минулий час без обмеження строку.

Суд не бере до уваги  доводи відповідача  про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.2002 року  №1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, при визначенні розміру спірної пенсії слід брати суму 19, 91 коп.,  оскільки з вказаної постанови не вбачається, що вона  визначає мінімальний розмір пенсії за віком  для встановлення підвищеного розміру пенсії.

Крім того, відповідно до п.1 та п.6 ст.92 Конституції України, ст..71 Спеціального Закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами крім законами про внесення змін до цього закону а також абзацом 2 преамбули ч.З ст.4, п.2 ч.І ст.8 та п.13, 16 прикінцевих положень загального закону, якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині що не суперечить цьому закону.

Згідно з рішеннями Конституційного Суду України (№8-рп/2005 від 11 жовтня ) який неодноразово розглядав проблеми пов'язані з реалізацією права на соціальний захист неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформував правову позицію,   згідно з якою зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст..22 Конституції України не допускається.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   Тому УПФУ в мЛубни повинен був керуватися ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», якими визначаються розмір пенсії інвалідів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

    Посилання відповідача на застосування Постанови КМУ № 1 від 02.01.2002 року безпідставне, оскільки положення даної постанови звужують  вказані статті законів. Право на пенсійне забезпечення є складовою Конституційного права на соціальний захист. Відповідно до ст..46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.  

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

     Основні положення   щодо   реалізації  конституційного  права громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону  їхнього  життя  і  здоров'я,  створення  єдиного  порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій,  умов проживання  і  трудової  діяльності  на  них,  соціального захисту потерпілого населення визначені та  закріплені  в  Законі  України "Про   статус   і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12 ).

Вимога позивача ОСОБА_1 про нарахування коштів у визначеній ним у позові сумі  не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження органу, на який законом покладені відповідні функції.

Позивач при подачі позову як і відповідач звільнені від оплати судового збору, тому судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.  

Разом з цим, з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.88 ЦПК України, слід стягнути витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 37 грн.

Керуючись   ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», ст. ст. 8, 16, 22, 46 Конституції України, ",   ст.ст. 3,8,15,118-119,120 ЦПК України , рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.1 Протоколу №1 Конвенції , суд ,-

                                                          В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду в м. Лубни у відмові перерахунку пенсії ОСОБА_1  неправомірними.

 З обов"язати УПФУ в м. Лубни провести перерахунок  та виплатити утворену  заборгованість  по виплаті пенсії  ОСОБА_1, згідно ст. 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту"  за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах на користь ОСОБА_1 37 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи.

Судові витрати щодо сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя Лубенського

міськрайоного суду:                                                                 Гудков С.В.