У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  17 вересня 2010 року                                           м. Київ

            Колегія суддів Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу,    

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

  У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона позичила відповідачам як подружжю 7 тис. доларів США для купівлі ними квартири, про що ОСОБА_5 видала відповідну розписку із зобов’язанням повернути узяті в борг грошові кошти до 1 квітня 2009 року,  квартиру відповідачі купили й у суді вирішується питання про поділ квартири як спільного майна подружжя, однак суму позики ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їй не повернули.

  Позивачка просила стягнути з кожного з відповідачів по 26 950 грн. боргу.  

  Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2009 року позов задоволено.

  Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 4 березня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5; у задоволенні позову до ОСОБА_6 відмовлено.

             У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.    

  Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

  Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

  Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338 – 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

  Згідно з частиною першою статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

  Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись статтями 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 4 березня 2010 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України:                                                Є.Ф. Левченко

                                                                                                                        Л.М. Лихута

                                                                                                                        Ю.Л. Сенін