Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2010 року Справа № 2а-1524/10/1170 Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чубари Н.В.
при секретарі Коробченко Є.К.
за участю представників:
- від позивача –Босонченко О.М.,
- від відповідача –Максимчука О.О., Довженка Д.С., Лапи А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Протеїн –Продакшн»(надалі –позивач, ЗАТ) до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі –відповідач, ОДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 квітня 2010 року № 0000322200 повністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в квітні 2010 року ЗАТ отримало оскаржуване рішення відповідача в сумі 6 379 151,40 грн. в зв’язку з порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.94 р. Вказане рішення прийняте податковим органом на підставі акту № 29/23-00/34448613 від 31.03.2010 року про результати планової виїзної перевірки ЗАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р.
Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає встановленій формі, визначеній в Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій, затвердженого Наказом ДПА України 21.06.01 р. № 253, а саме: не містить місцезнаходження податкового органу, не містить місцезнаходження позивача.
Крім того позивач, не заперечуючи факт вчинення порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», вважає, що податковим органом неправомірно позивачу нарахована пеня в розмірі 6 379 151,40 грн. в порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки податковим органом при обрахуванні пені застосовані різні курси валют НБУ, незважаючи на те, що дата виникнення заборгованості є 21.06.2009 року.
Крім того, позивач вважає, що пеня за порушення встановлених ст. ст. 1, 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст. 4 вказаного Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю. А отже, до вказаних правовідносин має застосовуватись строк давності, визначений ст. 250 Господарського кодексу України. Вважає, до відповідачем нараховано пеню позивачу поза межами строків, визначених ст. 250 ГК України.
Також зазначає про те, що заборгованість по розрахункам за імпортними зовнішньоекономічними операціями по контракту № 116 та № 117 виникла 21.06.2009 року, у зв’язку з чим ЗАТ «Альфа-Банк»Відділення «Кіровоградське»подано до відповідача повідомлення № 406-06-000689 від 07.07.2009 р. про порушення ЗАТ з ІІ «Протеїн –Продакшн»Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та факт ненадходження валютної виручки та товарів за імпортними операціями по контрактам № 116 та № 117. Дане повідомлення було отримано відповідачем 07.07.2009 р. Але податковим органом допущено порушення термінів застосування штрафних санкцій відносно позивача, оскільки пеня була нарахована через 10 місяців після встановлення факту порушення.
Вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) від 12.04.2010 р. № 0000322200 відповідач виніс неправомірно. У зв’язку з чим просив суд визнати його недійсним.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представники відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнали, мотивуючи тим, що позивачем правомірно було прийнято оскаржуване рішення. Зазначають, що працівниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 29/23-00/34448613 від 31.03.2010 року та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 квітня 2010 року у сумі 6 379 151,40 грн. за порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Зазначає, що в перевіряємий період позивач здійснював імпортні операції на підставі контрактів, укладених з країнами ближнього та дальнього зарубіжжя. Перевіркою встановлено, що по контрактам № 116 та № 117 від 30.01.2008 р. дозвіл (висновок № 109 та № 110 від 13.03.2009 р.) на продовження терміну отримано від Міністерства економіки України з порушенням законодавчо встановленого терміну на 1 день, з чого випливає, що позивачем порушено вимоги ст. 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»по імпортним контрактам № 116 та № 117 від 30.01.2008 року.
Оскаржуване рішення за формою відповідає Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій, затвердженого Наказом ДПА України 21.06.01 р. № 253. Зазначення в оскаржуваному рішенні невірної адреси позивача є технічною помилкою. Зазначає, що вказана підстава для скасування оскаржуваного рішення не впливає на суть порушення і суму нарахування пені, а отже не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, зазначають про те, що посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України є необґрунтованим, оскільки податковий орган при винесенні оскаржуваного рішення керувався ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, де визначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків, не пізніше закінчення 1095 днів. Тобто строк застосування штрафних санкцій податковим органом не пропущено.
Вважають, що штрафна санкція, визначена оскаржуваним рішенням, не підпадає під дію ст. 250 ГК України, як адміністративно-господарська санкція, оскільки на думку відповідача, з посиланням на ст. ст. 238, 239, 241 цього Кодексу, до позивача була застосована пеня, а не штрафна санкція.
Також податковим органом зазначено про те, що після отримання 07.07.2009 р. повідомлення ЗАТ «Альфа-Банк»відповідачу було запропоновано надати письмове пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин з нерезидентом по імпортним контрактам № 116 та № 117. Позивачем була надана відповідь та всі необхідні документи, у зв’язку з чим ЗАТ з ІІ «Протеїн –Продакшн»було включено до планової перевірки у І кварталі 2010 року. За результатами перевірки було складено акт та винесено оскаржуване рішення, яке було вчасно вручено позивачу. Вважають, що доводи позовної заяви є необґрунтованими, у зв’язку з чим просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях (а. с. 85 –90, 124, 189 –190).
В судовому засіданні 03.09.2010 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено до 08.09.2010 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою за законодавством України, зареєстрований 19.06.2006 р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а. с. 70).
В період з 11.03.2010 р. по 24.03.2010 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р.
За результатами проведення перевірки податковим органом складно акт № 29/23-00/34448613 від 31.03.2010 року про результати планової виїзної перевірки ЗАТ з ІІ «Протеїн –Продакшн»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. (а. с. 20 –35).
На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 квітня 2010 року № 0000322200, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 6 379 151,40 грн. за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків по імпортних операціях (а. с. 9).
Як вбачається з акта перевірки, підставою для нарахування штрафних санкцій став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.1994 р. (надалі –Закон № 185/94-ВР) по імпортних контрактах № 116 від 30.01.2008 р. та № 117 від 30.01.2008 р. укладених з фірмою «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія).
Судом встановлено, що дійсно 30.01.2008 року між позивачем (покупець) та фірмою «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) (продавець) укладено контракт № 116 на імпорт обладнання по підготовці екстракції та отримання соєвого масла на суму 1200000,00 євро, за умовами якого продавець зобов’язується виготовити, поставити та передати у власність покупця обладнання по підготовці соєвого насіння до екстракції.
По імпортному контракту № 116 від 30.01.2008 р. позивачем було проведено попередню оплату за обладнання нерезиденту фірмі «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) на загальну суму 1200000,00 євро, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті:
- п/д № 6 від 20.02.2008 р. на суму 300000,00 євро;
(законодавчо встановлений 180-денний термін минув 19.08.2008 р.)
- п/д № 2 від 08.09.2008 р. на суму 90000,00 євро;
(законодавчо встановлений 180-денний термін минув 07.03.2009 р.).
Станом на 01.10.2008 року по контракту № 116 від 30.01.2008 р. рахувалась дебіторська заборгованість на суму 1200000,00 євро.
На підставі листів ЗАТ з ІІ «Протеїн –Продакшн»від 01.02.2008 року № 59-10, від 11.04.2008 року № 11/04-8-1, від 29.09.2008 року № 655-10, від 03.03.2009 року № 475-10, від 11.06.2009 року № 11/06-09 Міністерством економіки України надані висновки на перевищення строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією по імпортному контракту № 116 від 30.01.2008 року, укладеного з фірмою «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Протеїн –Продакшн»:
- висновок № 147 від 05.05.2008 року про продовження терміну з 19.08.2008 р. по 20.10.2008 р. на суму 300000,00 євро;
- висновок № 376 від 09.10.2008 року про продовження терміну з 20.10.2008 р. по 20.03.2009 р. на суму 300000,00 євро;
- висновок № 110 від 13.03.2009 року про продовження терміну з 20.03.2009 р. до 20.06.2009 р. на суму 300000,00 євро; з 09.03.2009 р. до 20.06.2009 р. на суму 900000,00 євро.
Позивачем по контракту № 116 від 30.01.2008 р. отримано обладнання для очищування, сортування, калібрування, та подальшої обробки насіння сої (код товару 8437800090) на загальну суму 1116700,00 євро або 12377208,83 грн., згідно вантажно митних декларацій перерахованих в акті перевірки на аркушах 30 –31 (а. с. 49 –50).
Станом на 31.12.2009 р. по контракту № 116 від 30.01.2008 р. рахувалась дебіторська заборгованість на суму 83300,00 євро.
Вищевказані факти встановлено в судовому засіданні, підтверджуються актом перевірки та не оспорювались сторонами в судовому засіданні, а тому не є такими, що потребують доказування.
Крім того, 30.01.2008 року між позивачем (покупець) та фірмою «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) (продавець) укладено контракт № 117.
По імпортному контракту № 117 від 30.01.2008 року ЗАТ було проведено попередню оплату за обладнання нерезиденту фірмі «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) на загальну суму 800000 євро, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті:
- п/д № 7 від 20.02.2008 р. на суму 200000,00 євро;
(законодавчо встановлений 180-денний термін минув 19.08.2008 р.)
- п/д № 1 від 08.09.2008 р. на суму 10000,00 євро;
(законодавчо встановлений 180-денний термін минув 07.03.2009 р.)
- п/д № 3 від 30.09.2008 р. на суму 5000000,00 євро.
(законодавчо встановлений 180-денний термін минув 29.03.2009 р.)
Станом на 01.10.2008 року по контракту № 117 від 30.01.2008 р. рахувалась дебіторська заборгованість на суму 800000,00 євро.
На підставі листів ЗАТ з ІІ «Протеїн –Продакшн»від 11.04.2008 року № 11/04-8-1, від 21.08.2008 року № 575-10, від 29.09.2008 року № 656-10, від 03.03.2009 року № 477-10, від 03.03.2009 року № 476-10, від 03.03.2009 року № 473-10, від 11.06.2009 року № 11/06-10 Міністерством економіки України надані висновки на перевищення строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією по імпортному контракту № 117 від 30.01.2008 року, укладеного з фірмою «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Протеїн –Продакшн»:
- висновок № 148 від 05.05.2008 року про продовження терміну з 19.08.2008 р. по 20.09.2008 р. на суму 200000,00 євро;
- висновок № 323 від 03.09.2008 року про продовження терміну з 20.09.2008 р. по 20.11.2008 р. на суму 200000,00 євро;
- висновок № 377 від 09.10.2008 року про продовження терміну з 20.11.2008 р. по 20.03.2009 р. на суму 200000,00 євро;
- висновок № 109 від 13.03.2009 року про продовження терміну з 09.03.2009 р. по 20.06.2009 р. на суму 100000,00 євро; з 20.03.2009 р. до 20.06.2009 р. на суму 200000,00 євро; з 30.03.2009 р. до 20.06.2009 р. на суму 500000,00 євро.
Позивачем по контракту № 117 отримано обладнання для десольвентизації тестування на загальну суму 698650,00 євро або 8061354,30 грн., згідно вантажно митних декларацій, перерахованих на аркуші 29 акту (а. с. 48).
Станом на 31.12.2009 р. по контракту № 117 від 30.01.2008 р. рахувалась дебіторська заборгованість на суму 101350,00 євро. Вказаний факт також не оспорювався сторонами в судовому засіданні.
Отже, по обом контрактам Міністерством економіки України від 13.03.2009 року було надано висновки за №№ 109, 110 на перевищення строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями до 20.06.2009 року (а. с. 60 –63).
Сторонами не оспорюється той факт, що датою виникнення заборгованості по розрахункам за імпортною зовнішньоекономічною операцією є 21.06.2009 року.
Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Як встановлено в судовому засіданні 23.12.2009 року позивачем подано до Господарського суду Кіровоградської області два позови до фірми «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) про стягнення заборгованості перерахованих коштів по імпортним контрактам № 116 та № 117 від 30.01.2008 року.
Отже, період, за який податковим органом було проведено розрахунок штрафної санкції становив з 21.06.2009 року по 23.12.2009 року, що не заперечувалось сторонами та відповідає ч. 2 ст. 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що порушення позивачем ст. 2 Закону України від 23.09.94 N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" мало місце, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, а тому у податкового органу виникло право на нарахування пені.
Разом з тим, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
По –перше. Суд не погоджується з твердженням податкового органу про те, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач керувався ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, де визначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків, не пізніше закінчення 1095 днів, а тому строк застосування штрафних санкцій податковим органом не порушено.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Пеня за порушення встановлених ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст. 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними.
Застосовуючи при нарахуванні штрафної санкції позивачу за порушення норм Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган виходив з положень преамбули цього Закону щодо поширення його дії на порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Разом з тим, аналіз норм цього Закону і ст. 15, зокрема, дають підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування зазначених штрафних санкцій чи пені.
Строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового зобов'язання.
Отже, пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, передбачена ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією згідно із ст. 238, ст. 239, ст. 214 Господарського кодексу України і має застосовуватись протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що у зв’язку з виникненням у позивача 21.06.2009 року заборгованості по розрахункам за імпортними зовнішньоекономічними операціями по Контракту № 116 від 30.01.2008 р. та по Контракту № 116 від 30.01.2008 р., ЗАТ «Альфа-Банк»Відділення «Кіровоградське»подано до податкового органу повідомлення № 406-06-000689 від 07.07.2009 р. про порушення ЗАТ з ІІ «Протеїн –Продакшн»Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та факт ненадходження валютної виручки та товарів за імпортними операціями по контрактам № 116 та № 117. Дане повідомлення було отримано відповідачем 07.07.2009 р.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Про факт порушення позивачем ст. 2 Закону № 185/94-ВР податковий орган дізнався 07.07.2009 року, що не заперечувалось представниками ОДПІ в судовому засіданні, і саме з цієї дати починається відлік часу для застосування адміністративно-господарської санкції.
12 квітня 2010 року ОДПІ прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 379 151,40 грн. за порушення ст. 2 Закону № 185/94-ВР.
Отже, податковим органом було застосовано адміністративно-господарські санкції до позивача через 10 місяців з дня виявлення порушення, тобто ОДПІ були порушені строки застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями ст. 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, як вид адміністративно-господарської санкції –пеня та її розмір 0,3 %, так і максимально можливий розмір санкції, а саме, сума пені не може перевищувати суму неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Тобто, обов’язково підлягає з’ясуванню розмір неодержаної виручки (вартість недопоставленого товару).
Податковим органом при нарахуванні пені не враховано положення ст. 4 Закону № 185/94-ВР, а саме, те, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).,
Як вбачається з акту перевірки станом на 31.12.2009 р. по контракту № 116 від 30.01.2008 р. у позивача рахувалась дебіторська заборгованість на суму 83300,00 євро (а. с. 52). Станом на 31.12.2009 р. по контракту № 117 від 30.01.2008 р. рахувалась дебіторська заборгованість на суму 101350,00 євро. Зазначене не спростовувалось сторонами в судовому засіданні.
Крім того, з розрахунку пені за несвоєчасне надходження товарів по імпортних контрактах, укладених з фірмою «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія), складеним посадовими особами відповідача також вбачається, що по контракту № 116 від 30.01.2008 року на постачання обладнання по підготовці соєвого насіння до екстракції сума заборгованості, на яку нараховується пеня, складає 83 300,00 євро (курс валюти НБУ –11,431371). Отже, вказана сума еквівалентна 953 692,79 грн.
З того ж розрахунку по контракту № 117 від 30.01.2008 року на постачання обладнання для екстракції та отримання соєвого масла сума заборгованості, на яку нараховується пеня, складає 101 350,00 євро (курс валюти НБУ –11,875537). Отже сума заборгованості еквівалентна 1 160 345,31 грн.
Отже, загальна сума неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) по контрактах № 116 та № 117 у позивача станом на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення становила 184650,00 євро (83300,00 євро + 101350,00 євро), що еквівалентно 2 114 038,1 грн.
Загальний розмір пені, визначений податковим органом в оскаржуваному рішенні становлять 6 379 151,40 грн., що суперечить ст. 4 Закону № 185/94-ВР в частині загального розміру нарахованої пені, яка не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Також суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що позивач помилково посилається на те, що пропущено строк нарахування санкцій у вигляді пені за здійснені імпортні операції у розумінні ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки правопорушення, передбачене ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на думку податкового органу, є триваючим правопорушенням, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
В судовому засіданні представником податкового органу зазначено, що наявність вини позивача полягає у невжитті останнім ніяких заходів зі стягнення коштів, на які недопоставлено обладнання по контрактам № 116 та № 117.
Але вказане твердження відповідача спростовується поясненнями представника позивача та наявними матеріалами справи.
По –перше, як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач неодноразово звертався до Міністерства економіки України для отримання висновків на перевищення строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями по контрактам № 116 та № 117, тобто здійснював всі дії щодо недопущення вчинення порушення у Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Як вбачається з контрактів № 116 та № 117 від 30.01.2008 року (розділ 17 –Арбітраж) у випадку, коли виникли непорозуміння та якщо вони не можуть бути урегульовані, спір підлягає передачі на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду Швейцарії, мова судочинства –англійська, місце розгляду спору –Женева, Швейцарія (п.п. 17.2 –17.4 Контракту).
Твердження позивача про те, що ЗАТ проводив переговори з фірмою «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) з приводу зміни редакції Контрактів в частині вирішення спорів (п. 17 Контракту) підтверджується наданими позивачем додатковими угодами № 2 від 13.08.2009 р. до контракту № 116 від 30.01.2008 р. та № 3 від 13.08.2009 р. до контракту № 117 від 30.01.2008 р.
Зі змісту вказаних документів вбачається, що сторони вказаними додатковими угодами внесли зміни до розділу 17 (Арбітраж) контрактів № 116 та № 117. За новою редакцією у випадку виникнення непорозумінь, спір підлягає передачі на розгляд за вибором позивача: до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій Палаті України (м. Київ, Україна) або до Господарського суду Кіровоградської області (м. Кіровоград, Україна) (а. с. 20 –21).
Тільки після підписання обома сторонами вищевказаних додаткових угод позивач отримав можливість звернутись до Господарського суду Кіровоградської області з позовами до фірми «Chemical Construction International P Ltd.»(Індія) про стягнення заборгованості перерахованих коштів по імпортним контрактам № 116 та № 117 від 30.01.2008 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем здійснювались дії щодо недопущення порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому в діях позивача відсутня така обов’язкова складова господарського правопорушення як вина, що і спростовує твердження податкового органу про триваюче правопорушення в даному конкретному випадку.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом повідомлення з банку № 406-06-000689 від 07.07.2009 р. про порушення ЗАТ з ІІ «Протеїн –Продакшн» Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та факт ненадходження валютної виручки та товарів за імпортними операціями по контрактам № 116 та № 117 було отримано 07.07.2009 р. (а. с. 58).
Податковий орган розпочав процедуру перевірки вказаного у повідомленні факту порушення шляхом направлення на адресу позивача запиту лише після спливу майже 4-х місяців з дня виявлення порушення. Вказаний факт підтверджується запитом податкового органу на адресу позивача № 22071/10/22-00 від 26.10.2009 р. про надання пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з нерезидентом (а. с. 99).
Акт перевірки позивача, в результаті проведення якої було винесено оскаржуване рішення, датований 31.03.2010 року (а. с. 20).
Отже, суд вважає, що проведення перевірки відповідачем більше ніж через 8 (вісім) місяців після виявлення порушення фактично призвело до несприятливих наслідків для підприємства у вигляді нарахування пені за більш тривалий термін і, відповідно, у більш значному розмірі.
На думку суду, податковий орган мав можливість ініціювати проведення перевірки по факту виявленого порушення в більш стислі терміни, що не призвело б до негативних наслідків як для підприємства у вигляді нарахування пені в значному розмірі, так і для податкового органу у вигляді пропуску строків застосування штрафних санкцій у розумінні ст. 250 ГК України.
Отже, аналізуючи дії податкового органу в даних правовідносинах суд приходить до висновку про те, що податковим органом спірне рішення прийнято в порушення ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представниками відповідача в судовому засіданні не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 квітня 2010 року № 0000322200 повністю.
Присудити позивачеві судові витрат з державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 08.09.2010 р.
Суддя Чубара Н.В.