Судове рішення #11117416

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Справа: №   2-а-2106/09                                   Головуючий у 1-й інстанції:   Муратов І.В.  

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.


У Х В А Л А

Іменем України

"15" вересня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши порядку письмового провадження  апеляційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора Державної  дорожньо - патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Борисполя та Бориспільського району Микитюка Василя Івановича  про визнання дій неправомірними,-

                                                           

                                                            В С Т А Н О В И Л А :

           Позивач ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, визнання дій інспектора ДПС по обслуговуванню Бориспільського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області прапорщика міліції Микитка В.І. щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення неправомірними, та скасування постанови серія АІ №044470 від 09.10.2009року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І, ст.122 КУпАП.      

          Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 21 грудня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.

          Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

 Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

  Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції  09.10.2009 року, керуючи автомобілем OPEL Omega по вул. Головатого в районі музичної шкоди в м. Борисполі  позивач здійснив стоянку в зоні знаку  5.41 „Місце зупинки автобуса" під час посадки власної дитини та  був зупинений інспектором ДПС Микитком В.І., який в його діях угледів порушення Правил дорожнього руху і склав протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого зазначив, що позивач здійснив стоянку в зоні дії знаку 5.41 „Місце зупинки автобуса" ближче 30 м від знаку в заїзному кармані, чим порушив вимоги п. 15.9 ПДР. Після складання протоколу інспектор ДПС виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.І КУпАП і наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2  прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та на підставі закону, через що постанова не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Як передбачено ч.1 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 122 цього Кодексу, належать до компетенції органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

        За змістом частин 1 та 3 статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що : на неї накладається, у цьому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

        Відповідно до частини 4 та частини 5 вказаної статті, якщо під час складання постанови справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова осо зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення.

         Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП за порушення вимог дорожніх знаків встановлена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі від двохсот п’ятдесяти  п'яти гривень до трьохсот сорока гривень.

        Згідно з підпунктом „е" пункту 15.9 Правил дорожнього руху України зупинка заборонена  ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

        Згідно з пунктом 5.41 додатку 1 Правил дорожнього руху України зазначено інформаційно-вказівний знак - „місце зупинки автобуса".

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Позивачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

Посилання позивача на вимушену зупинку через несправність транспортного засобу, розцінюється судом, як засіб захисту та спростовується протоколом про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2008 року в якому факт порушення Правил дорожнього руху України позивачем не заперечувався.

Зазначені протокол складено і постанову прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто  протягом  розумного  строку.

Таким чином вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті.

Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно не дотримався вимог Правил дорожнього руху України, а тому дії відповідача носили правомірний характер, оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства і підстав для її скасування та визнання неправомірною не вбачається.  

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

        При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

       Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

       Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

       Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

                                                            У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 21 грудня 2009 року - залишити без змін.                              

      Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України  шляхом подачі касаційної скарги в порядку ст.212 КАС України.


Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                       В.С.   Заяць.

                           Ю.І.Цвіркун


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація