КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1365/09                                   Головуючий у 1-й інстанції:   тіслюк І.І.  

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" вересня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Заяць В.С., Цвіркуна Ю.І.   

      розглянувши в порядку  письмового провадження апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Борознянському районі Чернігівської області на постанову   Борознянського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17  до Управління Пенсійного фонду України в Борознянському районі Чернігівської області про стягнення недоотриманих сум державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни,-

В С Т А Н О В И Л А :

 Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17  звернулися до суду з позовом про визнання дій неправомірними і зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Борознянському районі Чернігівської області (далі відповідач) нарахувати на їх користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2008 рік, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Борознянського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2009 року   позов задоволено частково: зобов’язано відповідача перерахувати позивачам пенсію з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням на 30% від мінімальної пенсії. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.  

         Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

         Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, передбаченому ст. 197 КАС України

          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без  змін з таких підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністативного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з 22 травня 2008 року року відповідно до мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

        Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується  відповідним посвідченням та перебуває на обліку у відповідача.

        Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавок, встановленої для учасників війни.  

Проте Конституційний Суд України у рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

З урахуванням зазначеного, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в частині зміни редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнаний неконституційним.

Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.

          При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

         Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

         З огляду на викладене, постанова Борознянського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2009 року підлягає залишенню без змін.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-10, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

      Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Борознянському районі Чернігівської області залишити без задоволення.

        Постанову Борознянського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2009 року  залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.       

            Головуючий суддя:                                                           Г.В.Земляна

             Судді:                                                                                  В.С.Заяць  

                                                                                                           Ю.І.Цвіркун