ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 вересня 2010 р.                                                                                    № 20/44  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Кочерової Н.О.

Студенця В.І.,

Черкащенка М.М.

за участю представників

сторін позивача –не з'явився;

відповідача –не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Донецького комунального підприємства "Фармація"

на рішеннягосподарського суду Донецької області

від20.04.2010

та на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від21.06.2010

у справі№ 20/44 господарського суду Донецької області

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доДонецького комунального підприємства "Фармація"

про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно накладної № 1112 від 18.01.2010 у сумі 15 079, 00 грн. та моральної шкоди в сумі 1 700, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі –ФОП         ОСОБА_4.) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького комунального підприємства "Фармація" (далі – КП "Фармація") про стягнення коштів за договором поставки бланків згідно накладної № 1112 від 18.01.2010 в сумі 15 079, 00 грн. та 1 700, 00 грн. моральної шкоди.

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.03.2010 порушено провадження у справі № 20/44 за позовом ФОП ОСОБА_4 до КП "Фармація" про стягнення 15 079, 00 грн.

          Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Донець О.Є.) від 20.04.2010 позов задоволено частково. Суд стягнув з КП "Фармація" на користь          ФОП ОСОБА_4 15 079, 00 грн. суми заборгованості за поставлений товар. У решті позовних вимог відмовлено.

          Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не оплачено отриманий від позивача товар у строк, встановлений ст. 530 ЦК України.

          У задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі                  1 700, 00 грн. судом відмовлено з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем вчинялися дії, що призвели до приниження ділової репутації позивача, або були спрямовані на зниження престижу позивача як суб'єкта підприємницької діяльності чи на підрив довіри до діяльності позивача як підприємця.

          Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Геза Т.Д., судді Колядко Т.М., Скакун О.А.) від 21.06.2010 апеляційну скаргу КП "Фармація" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2010 –без змін.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.2010 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2010, КП "Фармація" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_4 у задоволенні позову.

          У касаційній скарзі КП "Фармація" посилається на те, що судами не дано належної правової оцінки тій обставині, що між сторонами були відсутні письмові договірні відносини і те, що судами визнано належним доказом накладну № 1112 від 18.01.2010, яка складена з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

          Також КП "Фармація" вказує на те, що оскільки між сторонами не було укладено письмового договору, а в накладній відсутня дата оплати, то строк оплати по цій накладній слід вважати таким, що не наступив. Позивач повинен був виставити вимогу в розумінні ст. 530 ЦК України, якою не є пред'явлена ним претензія.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2010 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 23.09.2010.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

          Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи         ФОП ОСОБА_4 виготовила та передала КП "Фармація" згідно накладної № 1112 від 18.01.2010 бланки на загальну суму 15 079, 00 грн.

          На накладній в графі "Принял" стоїть підпис особи, яка отримала продукцію, скріплений печаткою КП "Фармація".

          ФОП ОСОБА_4 направила на адресу КП "Фармація" претензію б/н від 27.01.2010 з вимогою про оплату заборгованості, яка останнім залишена без відповіді.

          Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          З огляду на фактичні правовідносини, що склалися між сторонами, ними було укладено договір підряду у спрощений спосіб без оформлення єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, що не суперечить чинному законодавству.

          Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Під вимогою у даному випадку розуміється звернення до боржника про виконання його обов'язку, і вона може бути заявлена у довільній формі, зокрема у вигляді претензії.

          Отже, ФОП ОСОБА_4 вимога заявлена у формі претензії.

          Оскільки КП "Фармація" не розрахувалося з ФОП ОСОБА_4 у строк, передбачений ст. 530 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі    15 079, 00 грн.

          При цьому, судами обґрунтовано прийнято в якості належного доказу накладну    № 1112 від 18.01.2010, оскільки недоліки в її формі не спростовують факту здійснення господарської операції.

          Разом з тим, господарськими судами відмовлено у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 1 700, 00 грн. моральної шкоди.

          Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

          Згідно із ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

          У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

          Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

          Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

          Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що заподіяна відповідачем моральна шкода полягає в необхідності змінювати життєвий уклад та неможливістю реалізовувати свої звички та бажання, і як наслідок порушення позивачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу кухонних меблів.

          Разом з тим, господарськими судами встановлено, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем вчинялися дії, які призвели до приниження ділової репутації позивача, або були спрямовані на зниження престижу позивача як суб'єкта підприємницької діяльності чи на підрив довіри до діяльності позивача як підприємця, а також не доведено наявність причиннового зв'язку між фактом несплати відповідачем виготовленої позивачем продукції та обставинами, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача 1 700, 00 грн. моральної шкоди.

          Отже, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами, колегія суддів вважає, що за відсутності в діях КП "Фармація" складу цивільного правопорушення, немає підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення та постанови судів.

Доводи, наведені КП "Фармація" в касаційній скарзі колегією суддів відхиляються як необґрунтовані й такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецького комунального підприємства "Фармація" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2010 у справі № 20/44 –без змін.

          Головуючий - суддя                                                            Кочерова Н.О.

Судді:                                                                                          Студенець В.І.

                                                                                                    Черкащенко М.М.