У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Чужі Ю.Г.
при секретарі : Майор Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 06 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Ганичівської сільської ради, третя особа : ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Ганичівської сільської ради і ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тячівського районного суду від 06 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.
На рішення суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування в частині вимог ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила задовольнити її з наведених підстав.
Представник ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_3 заперечила вимоги апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення так як спірна земельна ділянка належить ОСОБА_3.
Третя особа, ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляційної скарги.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 (Куцин до шлюбу) надано в приватну власність земельну ділянку розміром 0,16 га. на підставі рішення Ганичівської сільради.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з вимог ст. 3 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .
А відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, ст. 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
А правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, абзац 2 п. 11 постанови ПВС України від 18.12.09р. № 14 “Про судове рішення в цивільній справі”.
ОСОБА_1 підставу позову обґрунтовувала тим, що частиною земельної ділянки з площі 0,13га., яка їй виділена, незаконно використовує ОСОБА_3.
Згідно вимог ст. 125 ЗК України право на користування земельною ділянкою виникає після одержання користувачем документа, що посвідчує таке право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.
Протягом судового розгляду ОСОБА_1 не надала суду документ, який би посвідчував право власності останньої на спірну земельну ділянку площею 0,09 га. з 0,13 га..
Крім цього, у списку осіб до рішення №22 від 26.04.2001 року Ганичівської сільради 22-ї сесії 23-го скликання значиться, що земельну ділянку площею 0,13 га. для індивідуального житлового будівництва виділено ОСОБА_4 на огороді батьків, а не ОСОБА_1 / а.с. 51, 47-51/.
Довідкою виконкому Ганичівської сільради від 15.03.10р. №02-9/59 стверджено, що земельна ділянка знаходиться по вул. Народна (Леніна) де проживає ОСОБА_4 і ОСОБА_1 і відстань від неї до спірної ділянки по вул. Молодіжна в урочищі “Мочар” орієнтовно становить 1300 метрів /а.с. 153/.
Висновком землевпорядної експертизи (по кримінальній справі) установлено, що земельна ділянка розміром 0,13 га. виділена ОСОБА_4 .. на огороді батьків. Земельна ділянка ОСОБА_3 знаходиться на перехресті вулиць Молодіжна та провулку, що виходить до вул. Леніна. Зазначене в Державному акті місцезнаходження спірної ділянки відповідає на місцевості та є суміжною частково із земельною ділянкою ОСОБА_6, і частково по провулку. Земельної ділянки подібної форми та розмірів на вказаній вулиці та провулку родичі ОСОБА_1 не мають. А рішеннями Ганичівської сільради від 29.04.1991 року та 25.03.1997 року виділено ОСОБА_7 по 0,07 га. земельної ділянки в урочищі “Мочар”. Площа земельної ділянки вказаної в Державному акті ОСОБА_3 фактична після проведення польових обмірів /а.с. 8, 118, 119-121/.
Дані обставини вказують на те, що виділені сторонам земельні ділянки знаходяться в різних місцях та державний акт на право власності на земельну ділянку від 23.09.97р., який видано ОСОБА_7 на підставі згаданого рішення сільради не може порушувати права ОСОБА_1 на цю ділянку, оскільки така їй не належать на час судового розгляду.
А ОСОБА_1 не являється особою в розумінні вимог ст. 45 ЦПК України, яка наділена правом на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у розгляді таких справ.
Так-як ОСОБА_1 не являється власником спірної земельної ділянки, а тим більше така не знаходиться в неї у належному користуванні, а тому в неї відсутні підстави для вимог про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, що належить ОСОБА_3.
Таким чином, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .
Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє представник, ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 06 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала постановлена в порядку ч.3 ст.209 ЦПК України набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________