ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" липня 2007 р.
12 год. 50 хвил. Справа № АС-27/182-07
вх. № 6444/1-27
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача - ОСОБА_2 - представник (за дорученням)
відповідача -Зінов"єва С.М. - державний податковий інспектор (за дорученням), Глуховцева Є.М. - державний податковий інспектор (за дорученням)
третьої особи - Сліденко А.В. - начальник відділу (за дорученням)
по справі за позовом ФО П ОСОБА_1, м. Харків
до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова 3-я особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ДПА у Харківській області
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, СПДФО ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000661702/0 від 16.04.2007 р., яким було визначено суму податкового зобов»язання у розмірі 140750,22 грн.
До участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Державну податкову адміністрацію у Харківській області.
Відповідач - Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Харкова у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача вказує, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Представник відповідача зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення також цілком відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохає в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи -Державної податкової адміністрації у Харківській області в судовому засіданні заперечує проти позову та підтримує заперечення відповідача. Також просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено, що в період з 28.02.2007 р. по 21.03.2007 р. працівниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова було проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового законодавства СПДФО ОСОБА_1за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої був складений акт перевірки № 512/17-2291722862 від 27.03.2007 р.
На підставі акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000661702/0 від 16.04.2007 р., яким було визначено суму податкового зобов»язання в сумі 140750,22 грн. відповідно до п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України „Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. та ст. 13 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.92 р. за порушення ст. 13 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.92 р.
Матеріалами справи підтверджено, що СПДФО ОСОБА_1в перевіряємий період був платником єдиного податку. Свідоцтво було видане відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 03.07.1998р. Згідно до ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 03.07.98 р., спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується і для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Відповідно зі ст.2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 03.07.98 р. суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Згідно наданих до матеріалів справи копій квитанцій про сплату єдиного податку, СПДФО ОСОБА_1належним чином сплачував суми єдиного податку.
Так, позивач виступав комісіонером у договорах комісії та здійснював реалізацію цукру-піску від свого імені та за рахунок комітента і отримувала за це комісійну винагороду. Це підтверджується договорами комісії, додатковими угодами та звітами комісіонера. Розмір комісійної винагороди відповідно до звітів комісіонера фізичної особи - підприємця ОСОБА_1за 2004 рік склав 469 075, 59 грн., за 2005 рік - 341 229, 89 грн., за 2006 рік - 320 017, 50 грн.
У 2005 році до книги обліку доходів і витрат помилково внесена сума у розмірі 182 847, 50 грн., а саме за 28.02.2005 р. - 5 595,00 грн., за 18.03.2005 р. - 49000,00 грн., за 22.03.2005 р. - 40 915,00 грн., за 31.03.2005 р. - 27 482,50 грн., за 25.11.2005 р - 30 000,00 грн., за 30.11.2005 р. - 29 855,00 грн. Вищевказані записи не підтверджені документально. Про що зазначено і на с. 33-34 акту перевірки.
Отже, дані суми не повинні враховуватися, як виручка.
Згідно з абз. 5 ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 03.07.98 р. виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України” комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.
Відповідно до листа Комітету Верховної ради України з питань фінансів і банківської діяльності N 06-10/206 від 11.04.2001 у нормах Указу мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності. Обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким Комісіонером згідно з договором комісії.
У даному випадку майно, яке знаходиться у комісіонера на підставі договору комісії є власністю комітента.
Факт перерахування грошових коштів, які є власністю комітентів, а саме підприємства „Бенефіт” ХОС „СОІУ”, підприємства „Поліном” ВОІ „СОІУ”, підприємства „Фарватер” ВОІ „СОІУ”, ЗАТ „Регіон-Інвест”, ТОВ „Новоіванівський цукор” фізичною особою - підприємцем ФО-П ОСОБА_1 підтверджуються виписками банку, платіжними дорученнями.
Відповідно до листів Державного комітету України з питань регулярної політики та підприємництва № 2151 від 05.04.2004 р., № 9375 від 26.10.2005 р., № 2274 від 24.03.2006 р., № 2588 від 04.04.2006 р. кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку, не є власністю даного суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто такі кошти не можуть бути предметом оподаткування єдиним податком. У склад виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути врахована тільки сума комісійної винагороди.
Такої ж позиції дотримується у деяких своїх листах і Державна податкова адміністрація України.
Так відповідно до листа Державної податкової адміністрації України № 14724/7/15-1317 від 07.11.2000 р. оскільки кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку (які здійснюють свою діяльність на підставі договорів комісії) є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти, то при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.
У листі Державної податкової адміністрації України № 1/2/15-1314 від 03.01.2001 р. у випадку, якщо суб'єкт підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування, звітності та обліку, здійснює свою діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно-правових договорів і з врахуванням того, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок підприємства, є транзитними і воно не має права власності на такі кошти, при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не враховуються в базу оподаткування.
У п.1.31. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” N 334/94-ВР від 28.12.1994 р. встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) однаковий для будь-якого комісіонера - платника єдиного податку, оскільки відповідно до принципів рівності і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, зазначених у ст.3 Закону України "Про систему оподаткування", до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) має бути забезпечений однаковий підхід.
Відповідно до п. п. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N 2181-III від 21.12.2000 р. у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно з п. 19 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.05.95 р. N 02-5/451 „Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби” що ж до комісіонера, то у нього об'єктом оподаткування може бути комісійна винагорода, яку він вправі одержати від комітента.
Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Договір комісії відноситься до договорів про надання послуг, тобто комісіонер надає послугу і отримує за це плату, він продає не товар, а свою послугу, таким чином обсяг виручки фізичної особи - підприємця, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким Комісіонером згідно з договором комісії.
В акті на ст.8-9 зазначено, що готівкова виручка у сумі 143 400 грн. за реалізацію 60 т. цукру в травні 2004 р., а саме 18.05.2004 р., внесена платником на розрахунковий рахунок. ДПІ помилково зазначає, що дана виручка не пов'язана з виконанням договорів комісії.
Відповідно до платіжного доручення № 9 від 18.05.2004 р. сума, яка була внесена 18.05.2004 р. на розрахунковий рахунок була перерахована Підприємству „Фарватер” ВОІ „СОІУ”. Крім того, відповідно до додатку 3 до акту перевірки загальна кількість товару отриманого від комітентів до 18.05.2004 р. складає 1 060, 785 тон, а загальна кількість реалізованого товару до 18.05.2004 р., відповідно до додатку 3 до акту перевірки, складає 220 тон. Тому посилання ДПІ про відсутність у позивача цукру за договорами комісії є необґрунтованим.
Отже, фізична особа - підприємець ОСОБА_1діяла тільки в межах договорів комісії.
Тому обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1за 2004 рік склав 469 075, 59 грн., за 2005 рік - 341 229, 89 грн., за 2006 рік - 320 017, 50 грн.
Отже, обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищував 500 тис. гривень.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 03.07.98 р. суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), а саме податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Книга обліку доходів та витрат велася фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 яка отримала свідоцтво про сплату єдиного податку, відповідно до Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1269.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1вела таку книгу, про що зазначено і на ст. 8 акту перевірки: ФО-П ОСОБА_1має книгу обліку доходів та витрат за ф. 10. Книга прошнурована, пронумерована та зареєстрована ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (за місцем проживання).
Таким чином матеріалами справи встановлюється, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у період, що перевірявся правомірно була платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” N 727/98 від 03.07.98 р.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000661702/0 від 16.04.2007 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 140 750 грн. 22 коп. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 підлягає визнанню нечинним, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 50, 94, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000661702/0 від 16.04.2007 р., в якому визначено суму податкового зобов»язання в сумі 140750,22 грн.
Стягнути з державного бюджету на користь позивача - ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 3,40 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 10.07.2007 р. о 11 год 00 хвил.
Суддя Мамалуй О.О.