Справа №2а-299/2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15. 09. 2010 року м. Кам’янка-Дніпровська
Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді Петрова В. В.
при секретарі Крук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам’янка-Дніпровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Енергодар Чудак Віктора Валерійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернуся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що 09.08.2010 р. він близько 14 год. рухався на автомобілі в районі СТО «Богдан» м. Енергодар. В цей час його зупинив інспектор ВДАІ м.Енергодар Чудак В.В. Причиною зупинки зі слів інспектора за показниками приладу Радіс, стало порушення ним вимог п.п.12.4 ПДР України, на підтвердження викладеного інспектор продемонстрував прилад РАДІС № 2102, на якому була зафіксована швидкість нібито автомобіля позивача, що перевищувала встановлену швидкість на 27 км/год. Не зважаючи на заперечення позивача інспектор Чудак В.В. витребував у останнього посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль та склав протокол серії АТ1 № 023876 та виніс постанову про накладення адміністративного штрафу у розмірі 340 грн. Просить визнати незаконною та скасувати вищезазначену постанову.
В судове засідання позивач не з’явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
В судове засідання відповідач не з’явився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
Стаття 55 Конституції України зазначає про захист судом прав і свобод людини і громадянина: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 57 Конституції гарантує кожному право знати свої права та обов’язки, які мають бути доведені до відома населення у порядку встановленому законом.
В ст..7 КУпАп зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом.
Доказами по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 1 ст. 287 КУпАП регламентує право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення: постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до п.п.2.13 Інструкції «З організації провадження та діловодства у справах про адміністративне порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху» до протоколу , складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів.
Стаття 71 КАС України регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Оскільки відповідачем жодних даних суду не надано, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Стаття 86 КАС України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина 6 ст. 71 КАС України встановлює, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Стаття 11 КАС України встановлює, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
На підставі викладеного, оцінивши надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повній мірі.
Керуючись ст.ст. 55, 57 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 6-12, 17, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, ст.ст. 14-1, 251, 258 ч. 6, 287 ч. 1, 289 КУпАП, ч. 2 ст. 21 Закону України від 30.06.1993 р. № 3353-XII "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001, № 1306 суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову від 09. 08. 2010 року серії АР № 338485 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч. 1 КУпАП.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис )
З оригіналом згідно
Суддя В. В. Петров