Справа № 2-2264/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    20 серпня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська  в складі:

                        головуючого:                                     судді      Некрасова О.О.,

                        при секретарі:                                                   Гула А.В.

                        за участю позивача:                               ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 4 000 грн., а також витрати пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37грн., а також  витрат за надання юридичної допомоги. В обґрунтування позову зазначив, що 23 вересня 2009 року відповідач знаходився на його подвір’ї  за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Новоколхозна, б.3-а, де виконував роботу тракториста на тракторі «ЮМЗ-6КМ», державний номер НОМЕР_1. Не вживши належних заходів, щоб не допустити самовільний рух трактора, залишив його, трактор став рухатись і зруйнував йому цегляний забір. Відповідач визнав свою провину і обіцяв поновити забір протягом 15 днів, про що надав йому розписку, але своє зобов’язання він не виконав. Він звернувся до ДАІ і було складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою судової палати з кримінальних справ Дніпропетровського апеляційного суду від 19.02.2010 року відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Своїми діями відповідач спричинив йому моральну шкоду, оскільки була зруйнована його власність, порушено його життєвий ритм. На протязі тривалого часу він нервує, знаходиться у стані стресу у зв’язку з чим порушився стан його здоров’я, сну. Він і так є інвалідом 3-ї групи. Позивач також зазначив, що був вимушений розшукувати відповідача, неодноразово вів з ним переговори, проте це не дало позитивного результату, тому він оцінює моральну шкоду у розмірі 4 000 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 4 000 грн. та судові витрати по справі у розмірі 88 грн., при цьому посилаючись на підстави зазначені в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно неї самої, членів її сім'ї або близьких родичів, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей постраждалого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи…, а також з урахуванням інших істотних обставин. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. А відповідно до ст.  1167  ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно – правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Крім того, в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року є роз’яснення, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2010 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цією постановою суду встановлено, що 23 вересня 2009 року близько 12 год. 00 хвл. водій ОСОБА_2 на вул. Новоколхозній, біля будинку 3-а в м. Дніпропетровську керуючи трактором «ЮМЗ-6КМ», державний номер НОМЕР_1, залишив даний транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустив його самовільного руху, внаслідок чого скоїв наїзд на огорожу будинку, чим спричинив матеріальну шкоду. Відповідач ОСОБА_2 теж визнав свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, обіцяв на протязі 15 діб відновити забір, про що написав 25 вересня 2009 року розписку.

Також судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем прав позивача, у нього було пошкоджено нормальний життєвий зв’язок, він хвилювався і пережив під час ДТП нервове потрясінні, тим більш він є інвалідом 3-ї групи. Все це  призвело до того, що позивач з 11.02.2010 року по 24.02.2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні № 2  Комунального закладу «Міська лікарня №5» Тому, суд вважає, що спричинення позивачу моральної шкоди у зв’язку з пошкодженням цегельного забору відповідачем ОСОБА_2 знайшло своє підтвердження і тому позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені позивачем та підтверджені документально судові витрати в сумі 88 грн. 00 коп.

  На підставі викладеного і  керуючись ст. ст.23,1167,1187 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 131, 209, 213, 215, 224-226   ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4 000 грн., а також судові витрати по справі у сумі 88,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 Суддя                                                                                     О. О. Некрасов