ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.09.06 р. Справа № 15/212
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом дочірнього підприємства “ЕРЛАЙТ ТД” товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРЛАЙТ” м. Донецьк
до відповідача приватного підприємства “НПК “Укральфа” м. Донецьк
про стягнення заборгованості на загальну суму 11440,50 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Білаш С.А. за довіреністю №37 від 22.06.2006р.
від відповідача: Багрій А.Г. за довіреністю № 7 від 20.06.2006р.
Оголошена перерва з 31.08.2006р. до 04.09.2006р. до 15.00 годин
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства “ЕРЛАЙТ ТД” товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРЛАЙТ” м. Донецьк до приватного підприємства “НПК “Укральфа” м. Донецьк про стягнення заборгованості на загальну суму 11440,50 грн.
Ухвалою суду від 06.06.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №15/212.
Ухвалою від 22.06.2006р. строк вирішення спору у даній справі заступником голови Господарського суду Донецької області був продовжений на третій місяць.
04.09.2006р. представниками сторін було заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 03.08.2006р. позивачем були надані для огляду та судом оглянуті оригінали наступних документів: рахунок-фактура № ТД-00000000017 від 08.04.2005 р.; договір №7/05 пр від 01.04.2005р.; рахунок-фактура № ТД-00000000016 від 08.04.2005 р.; акт прийому-передачі до договору № 7/05пр від 01.04.2005р.
До суду 16.08.2006р. від відповідача, приватного підприємства “НПК “Укральфа” м. Донецьк, надійшов відзив, в якому відповідач з позовною заявою не згоден у повному обсязі та вважає, що у позивача не виникло право вимоги до відповідача на оплату за товар.
Позивач 04.09.2006р. надав до суду супровідний лист з додатком копій банківських витягів про часткову оплату ПП „НПК „Укральфа”.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд. –
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем - дочірнім підприємством “ЕРЛАЙТ ТД” товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРЛАЙТ” м. Донецьк та відповідачем - приватним підприємством “НПК “Укральфа” м. Донецьк був укладений договір №7/05 пр від 01.04.2005р. на поставку товару.
Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі та в специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору, вугільну продукцію, іменовану в подальшому товар. Найменування, кількість товару зазначено в специфікації.
Відповідно до п. 3.2 Договору при невідповідності якісним показникам, обумовлених в специфікації, фактичних якісних показників, застосовуються знижки та надбавки.
Згідно п. 4.5. Договору по кожній партії товару продавець представляє покупцю наступні документи: посвідчення якості; рахунок-фактури; податкова накладна.
Відповідно до п. 6.2 Договору порядок оплати: протягом 3-х календарних днів з моменту надання документів (факсом) вказаних в п.4.5 цього договору.
Згідно специфікації № 1 до договору № 7/05пр від 01.04.2005р. найменування товару вугілля марки АС 6-13., крім того, покупець оплачує залізничний тариф згідно виставленим рахункам продавця. Договір та специфікація підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом, своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264 – 271 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, внаслідок підписання сторонами договору поставки від 01.04.2005р. у позивача та відповідача виникли відповідні права та обов’язки.
У позивача виникло зобов’язання поставити товар, обумовлений вказаним договором. Крім цього, у позивача також виникло право вимагати від відповідача сплатити вартість поставленого товару з урахуванням вимог розділу 3-6 Договору поставки від 01.04.2005р.
У відповідача виникло право вимагати від позивача поставки товару, обумовленого підписаним між сторонами договором, а також відповідний обов’язок щодо своєчасної сплати вартості товару.
Факт поставки позивачем - ДП “ЕРЛАЙТ ТД” ТОВ “ЕРЛАЙТ” м. Донецьк товару на загальну суму 40560,70 грн., та його отримання відповідачем - ПП “НПК “Укральфа” м. Донецьк підтверджується квитанціями про приймання вантажу Ф-4 №50933688 від 05.04.2005р. на відправлення вантажу вагоном № 65810350 у кількості 69 тон, квитанцією про приймання вантажу Ф-4 №50933689 від 05.04.2005р. на відправлення вантажу вагоном №67658344 у кількості 70 тон, актом прийому-передачі від 08.04.2005р. згідно договору №7/05 пр від 01.04.2005р., підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств.
Сам факт отримання товару згідно залізничних накладних та акту прийому передачі відповідач не заперечує, але у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає в повному обсязі та вважає, що позивач не виконав вимоги п. 4.5 Договору, а саме не надав відповідачу посвідчення якості, рахунок фактуру. податкову накладну на поставлений товар. У зв’язку з цим на думку відповідача згідно п. 6.2 Договору не настав строк оплати за отриманий товар.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що продавець вищевказані документи покупцю направляв, але у підтвердження факту направлення документів відповідачу позивач доказів не надав.
До позовної заяви позивачем долучені завірені ксерокопії рахунку-фактури № ТД – 00000000016 від 08.04.2005р. на оплату згідно договору № 7/05 пр від 01.04.2005р. за вугілля марки АС 6-13 у кількості 139 тон на суму 40560,70 грн. (в т.ч. ПДВ), рахунку-фактури № ТД – 00000000017 від 08.04.2005р. на передоплату відшкодування залізничного тарифу до залізничного вагону № 67658344, залізнична квитанція № 50933689 на суму 3753,60 грн. (в т.ч. ПДВ) та на відшкодування залізничного тарифу до залізничного вагону № 65810350, залізнична квитанція № 50933688 на суму 3728,40 грн., усього до сплати 7482 грн.
Вказані рахунки-фактури були виписані позивачем для оплати відповідачем.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.08.2006р. при дачі усних пояснень господарському суду уточнив обставини, які були викладенні у відзиві на позовну заяву, а саме: представник відповідача підтвердив, що відповідачем дійсно були отримані рахунки-фактури на оплату від позивача. Заперечення відповідача на позовні вимоги засновані на відсутності посвідчення якості на поставлене вугілля, що відповідним чином згідно п. 3.2 Договору може впливати на вартість поставленого товару.
Розглянувши позовні вимоги та заперечення відповідача, господарський суд вважає позов обґрунтованим частково у зв’язку з наступним:
Факт поставки вугілля залізничними вагонами підтверджений відповідними засобами доказування, на що відповідач не заперечує.
Щодо спору між сторонами по якісним показникам поставленого вугілля у зв’язку з відсутністю належних доказів передачі позивачем відповідачу посвідчення якості на вугілля, то заперечення відповідача у цій частині судом до уваги не приймається. Відповідач безпідставно стверджує про можливо неналежну якість вугілля за відсутності відповідного акту або інших документів, що підтверджують поставку вугілля неналежної якості. Припущення відповідача с цього приводу не може бути належним доказом у справі.
Сам факт часткового виконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлену продукцію на підставі виставлених рахунків підтверджується копіями банківських витягів із рахунків позивача про оплату за вугілля згідно договору № 7/05 пр від 01.04.2005р. на загальну суму 38000 грн., які були долучені позивачем до матеріалів даної справи.
Таким чином, відповідач із загальної суми 40560,70 грн. за поставлене вугілля фактично оплатив 38000 грн., залишок заборгованості за вугілля складає 2560, 70 грн. Крім того залишився неоплаченим рахунок-фактура позивача за відшкодування залізничного тарифу на загальну суму 7482 грн., що передбачено п. 4 Специфікації № 1 до Договору.
Також позивач згідно п. 7.2. Договору нарахував на суму основного боргу неустойку у вигляді пені, яка складає за розрахунком позивача 1397,80 грн. Але пункт 7.2. Договору передбачає оплату пені за несвоєчасну оплату вартості товару. До вартості товару (вугілля марки АС 6-13) згідно умов договору та специфікації №1 не входить відшкодування залізничного тарифу за експлуатацію залізничних вагонів. До того ж, вимоги позивача на оплату за вугілля та щодо відшкодування залізничного тарифу оформленні різними рахунками-фактурами, що підтверджує їх різне походження.
На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованим розрахунок позивача щодо стягнення пені на загальну суму основного боргу, куди позивач безпідставно включив суму відшкодування залізничного тарифу.
Господарський суд за власною ініціативою перерахував суму пені згідно п. 7.2 Договору, яка складає без врахування відшкодування залізничного тарифу 717, 01 грн. Тобто суд вважає необґрунтованими вимоги позивача по пені на суму 1397,87грн. – 717,01 грн. = 680,79 грн. На вказану суму позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч статті 509, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України та умовам Договору поставки від 01.04.2005р. відповідач – ПП „НПК “Укральфа” м. Донецьк не виконав.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на загальну суму 10759,71 грн., в т.ч. сума основного боргу 10042,70 грн., сума пені 717,01грн.
Спір між сторонами виник з вини відповідача у зв’язку з невиконанням грошових зобов’язань згідно умов договору. Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства “НПК “Укральфа” (юридична адреса: 83111, м. Донецьк, вул. Степана Щипачова, 16/63; ЄДРПОУ 31884750; поточний рахунок 260034615 в АППБ “Аваль” м. Донецька; МФО 335076 ) на користь дочірнього підприємства “ЕРЛАЙТ ТД” товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРЛАЙТ” (юридична адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Петровського, 4, ЄДРПОУ 33135351; поточний рахунок 26007198008301 в Донецькій філії ВАТ “Кредитпромбанк” м. Донецька; МФО 335593) суму 10759,71 грн. (а саме: суму основного боргу 10042,70 грн.; суму пені 717,01грн.), крім того витрати на сплату державного мита у розмірі 107,60 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 111,00 грн.
Відмовити у задоволенні частини позовних вимог на суму пені 680,79 грн.
В судовому засіданні 04.09.2006р. оголошено текст рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Богатир К.В.