Справа №2-1382/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 р.                                        м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Петрова В.В.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов, в якому позивач зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Згідно із ст. 6 вказаного закону з 01.01.2006 року повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. На протязі з 2007 року і по цей час така соціальна допомога не виплачувалась. Позивач вважає зазначені дії УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі такими, що суперечать чинному законодавству. Просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі щодо нездійснення перерахунку та невиплати надбавки до пенсії та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії згідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 01.08.2010 р.

В судове засідання позивач не з’явився, у подані суду заяві позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх у повному обсязі, просить справу розглядати у свою відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, від УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі надійшла заява в якій відповідач просив суд розглянути справу без участі його представника, у поданих суду запереченнях позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правові відносини.

Судом встановлено та матеріалами справами підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується паспортом та відміткою у пенсійному посвідченні, що відповідно надає право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області, яким у період з 2006 року та по теперішній час позивачу не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірах встановлених ст.6 Закону України «Про захист дітей війни». Позивач звертався з заявою до УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі про нарахування як дитині війни, недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2009 роки. Листом відповідач повідомив позивача про те, що підстав для нарахування і виплат вказаного підвищення пенсій за 2006-2007 роки у Пенсійного фонду відсутні, крім цього позивач з 01.01.2008 року отримує підвищення пенсії як дитина війни відповідно до вимог законодавства, таким чином, відмовив заявнику у проведенні відповідного нарахування до пенсії згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі приписів п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

За змістом ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 р., пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (яка становить 30% мінімальної пенсії за віком).

На підставі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З огляду на те, що п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пункт 8 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Таким чином, при розрахунку розміру надбавки до пенсії як дитині війни слід керуватися ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положення глави 4 Бюджетного кодексу України щодо бюджетного процесу та встановлений у ст.35 БК України порядок розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України – з огляду на які суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів (з урахуванням права позивача) необхідних для діяльності територіального органу пенсійного фонду після надання Конституційним Судом України роз’яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавленим.

До основних прав і свобод громадянина ст.46 Конституції України зокрема відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Суд керується вимогами ст.3 Конституції України, згідно якої права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

У відповідністю з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідністю з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати позивачу пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Викладені у запереченнях доводи представника відповідача щодо відсутності протягом 2007-2009 років фінансового забезпечення коштами Державного бюджету для покриття витрат на виплату підвищення до пенсії , рівно як і відсутність законодавчо врегульованого механізму здійснення виплати підвищення за статусом «Діти війни» не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як жодним нормативно-правовим актом України не передбачено того, що право позивача на отримання підвищення пенсії виникає лише після встановлення механізмів розрахунку підвищення пенсії дітям війни та здійснення виплати підвищення за статусом «Діти війни».

Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків / Справа «Кечко проти України» (Заява №63134/00) від 08.11.2005 р./ .

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на Пенсійний фонд України, а в силу приписів ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, тому відповідач по справі заперечуючи проти позову, у відповідності до вимог закону повинен був довести правомірність своїх дій стосовно позивача у період після прийняття Конституційним Судом України Рішень від 22.05.2008 р. Таких доказів відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України п озовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 цього ж Кодексу  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тому щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, суд з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що позивачем у даній справі строк пропущено з поважної причини, оскільки позивач є людиною похилого віку, юридично неграмотною, та не обізнаною в питаннях неодноразовості внесення законодавцем змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яким призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір підвищення до пенсії «дітям війни», що вочевидь заважало їй розумітися у нормах законів, періоду їх дій, умов та порядку застосування строку звернення до суду, а також початку і закінчення процесуальних строків звернення до суду до того часу, поки в ЗМІ не стали масово обговорюватися питання про порушення прав «дітей війни» та про невиконання рішень Конституційного Суду України, тому він підлягає поновленню.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі щодо нездійснення перерахунку та невиплати надбавки до пенсії та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Згідно із п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21.01.1993 року пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються. З огляду на зазначене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р., Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове» державне пенсійне страхування», Положенням «Про Пенсійний фонд України» затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р., Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 р., Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито», ст.ст. 11, 15, 16, 256, 257 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 10, 11, 15, 60, 61, 81, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області щодо ненарахування та невиплати надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 01.08.2010 р. протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 01.08.2010 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням отриманих позивачем сум підвищення у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 01.08.2010 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                             В.В. Петров