2-6135\10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2010 р. Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого судді Матохнюка Д.Б.,
при секретарі Коробці К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії і в подальшому її виплачувати, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії і в подальшому її виплачувати.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що оскільки вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має статус постраждалого 1 категорії, він має право на отримання пенсії по інвалідності 2 групи, яка, згідно вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, не може бути меншою за 8 мінімальних пенсій за віком. При цьому зазначила, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року і згідно ст. 67 Закону України №231-v від 05.10.2006 року, яким внесені зміни до закону №796-ХІІ від 28.02.1991 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до категорії 1,2,3,4, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Крім цього позивач, послалася на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, котрим визнано, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. З метою реалізації цього права, вона звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте відповідач відмовив в перерахунку пенсії, посилаючись на Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Постанову Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року. За таких підстав, позивач звернулася до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач та її представник подали до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати незаконними дій посадових осіб управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, передбаченої ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести її перерахунок і виплату з 01.08.2007 року по 01.08.2010року.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення Серії А НОМЕР_1 виданого 26.01.1996 року, є особою яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи І категорії, і є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕ Серії АД № 140254, інвалідність встановлена з 24.01.1996 року.
Згідно ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон України №796-ХІІ від 28.02.1991 року) позивачу як особі, віднесеної до І категорії, встановлюється пенсія у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
При цьому, ст.50 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Також в силу вимог ст.54 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року, розмір пенсії позивача як інваліду 2 групи (враховуючи, що даний статус він отримав в результаті ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році) не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство суд дійшов
висновку, що при обрахунку та призначенні пенсії слід керуватися виключно положеннями законів України.
Так, відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Оскільки Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися саме положеннями закону, зокрема, статей 1 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, відповідно до яких виключно цим законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Аналогічні положення також містяться і у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, зокрема, відповідно до ч. З ст.67 «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю...».
При цьому варто зазначити, що при встановленні розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року є неправомірним застосування положення Постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якою з 01.07.2008 року затверджено розмір пенсії для інвалідів 2 групи учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, виходячи з наступного.
Відповідно до загальної теорії права: закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити, а підзаконний нормативний акт (до якого також належить Постанова Кабінету Міністрів України) видається відповідно та на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень.
Натомість, істотне зменшення розміру мінімальної пенсії за віком, а відтак, і пенсії, що призначається відповідно до її розміру, суперечить не лише загальним засадам теорії права, а і нормам діючої Конституції, відповідно до вимог ч. З ст.22 якої, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнаний таким, що є неконституційним (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України, а тому це не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання розміру пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком, як це встановлено ст.54 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року.
Отже при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54, 67 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначають мінімальний розмір пенсії за віком.
З досліджених в судовому засіданні доказів видно, що інвалідність позивача встановлена з 24.01.1996 року, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
Позовні вимоги, щодо зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволенню не підлягають оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Керуючись п.6 ч. 1 ст.92, ч. 3 ст.22 Конституції України, ст.ст. 49,50,54,67, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст.ст. 1, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, ст.ст. 10, 60,61, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці щодо відмови здійснити перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 50, 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок та виплату з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008року по 01.08.2010 року пенсію ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду другої групи, захворювання якого пов’язано з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю громадян у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8,5 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: