Судове рішення #1110761

      

 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

 

Постанова

Іменем України

 

03 жовтня 2007 року  

Справа № 2-29/5655.1-2007

 

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 16.07.2007 у справі № 2-29/5655.1-2007

за позовом           фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до           фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

3-тя особа  товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база"  (вул. Дм. Ульянова, 72,Євпаторія,97408)

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення

 

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007 у справі № 2-29/5655-2007 позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 неустойку в сумі 5145,69 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 195,00 грн. та витрати на інформаційне технічне-забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки договір суборенди припинив свою дії після закінчення строку на який він був укладений, з урахуванням відповідного повідомлення про таке закінчення, і має факт позадоговірного користування відповідачем приміщеннями протягом певного часу, то, таким чином, в силу вимог статті 785 Цивільного кодексу України, відповідач повинен сплатити на користь позивача неустойку за користування річчю за час прострочення.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково залишив поза увагою той факт, що після переходу до позивача 06.04.2006 права власності на раніше орендоване ним приміщення, саме позивач став орендарем по відношенню до відповідача. Таким чином, відповідач вважає, що повідомлення, яке було надіслано на його адресу від товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база" є неналежним і не має юридичної сили, оскільки вказане товариство не є стороною договору суборенди, згідно статті 759 Цивільного кодексу України і її права наймодавця припинились 06.04.2006.

Крім того, фізична особа - підприємець  ОСОБА_1 зазначає, що здійснені ним платежі є орендною платою, а не частковою виплатою неустойки.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2005 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір суборенди складських приміщень загальною площею 111,7 кв. м., розташованих у АДРЕСА_3 (а. с. 7-9).

У пункті 3.1 договору сторони встановили, що орендна плата складає 1340,40 грн. на місяць.

Відповідно до пункту 9.1 договору, договір діє з 01.01.2006 по 25.12.2006.

Стаття   774   Цивільного кодексу  України   встановлює,   що   передання   наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

З договору суборенди вбачається, що він узгоджений з основним наймодавцем товариством з обмеженою відповідальністю „Продовольча база”.

Матеріали справи свідчать про те, що листом від 23.10.2006 вих. 34 (а. с. 12) товариство з обмеженою відповідальністю „Продовольча база” повідомило відповідача про припинення 25 грудня 2006 року (строк зазначений у договорі) строку договору суборенди та про те, що у подальшому такий договір суборенди укладатися не буде, у зв'язку з чим третя особа прохала відповідача повернути приміщення, у триденний термін після закінчення строку дії договору.

При цьому, на даний час таке повідомлення апеляційною інстанцією вважається належним у зв'язку з тим, що 13.07.2007 рішення Євпаторійського міського суду від 06.04.2006 у справі № 2-1589/06, на підставі якого було зареєстроване право власності на спірне майно за позивачем, було скасовано ухвалою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим у справі № 8-24/2007.

Судова колегія не може не прийняти до уваги такий факт, оскільки ухвала Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим у справі № 8-24/2007 була постановлена раніше, ніж рішення, що оскаржується у даному провадженні.

Таки обставини свідчать про неспроможність посилань відповідача на те, що має факт переходу до позивача 06.04.2006 права власності на раніше орендоване ним приміщення, і саме позивач є орендарем по відношенню до відповідача.

З огляду на вищенаведене вбачається правомочним надіслання товариством з обмеженою відповідальністю „Продовольча база” листа від 23.10.2006 вих. № 34 (а. с. 12) про припинення строку договору суборенди 25.12.2006.

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку, що вказаний лист третьої особи припинив строк дії договору 25.12.2006.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач звільнив приміщення, якими користувався по договору суборенди 06.05.2007, що підтверджується актом прийому-передачі (а. с. 18).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень  статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем сума неустойки за період з 29.12.2006 по 06.05.2007 розрахована в сумі 11501,49 грн.

Сплата відповідачем суми 6355,80 грн., обґрунтовано була зарахована позивачем і прийнята до уваги судом першої інстанції у якості погашення суми неустойки, оскільки не має доказів наявності будь-яких інших правовідношень між сторонами у справі.

З урахуванням викладеного, судова колегія  вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:         

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007 у справі № 2-29/5655.1-2007 залишити без змін.

                                                 

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                Ю.М. Гоголь

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація