ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"04" жовтня 2007 р. |
справа № 20-7/211 |
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_3)
(АДРЕСА_4)
про стягнення заборгованості по Договору поставки № 131 від 13.04.2007 в сумі 9924,15 грн.,
Суддя Ілюхіна Г.П.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3, представник, довіреність НОМЕР_1;
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
27.07.2006 (вх.№1885) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по Договору поставки № 131 від 13.04.2007 в сумі 9924,15 грн., з посиланням на статті 525, 526, 712 Цивільного кодексу України (арк.с.3-5).
Ухвалою судді Ілюхіної Г.П. від 31.07.2007 порушено провадження у справі (арк.с. 1-2).
Відповідач явку уповноважених представників в попереднє 13.08.2007 та судові 23.08.2007, 18.09.2007, 04.10.2007 засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 31.07.2007, 23.08.2007, 18.09.2007 не виконав, витребуваних документів та доказів, письмового відзиву на позовні вимоги не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений по адресі реєстрації та адресам, зазначеним в позовній заяві та договорі належним чином та своєчасно, про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.
В матеріалах справи міститься повернення документів (вх.№№ 29316, 760, 767-а) з адреси відповідача: АДРЕСА_3, з відміткою установи пошти: „за закінченням терміну зберігання” (арк.с.33-36, 63-65).
Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (п. 3.6. Рекомендацій Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зі змінами та доповненням).
Ухвали суду направлялись по поштовій та юридичній адресі відповідача.
Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому що позивачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, та які в повній мірі характеризують правовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -
в с т а н о в и в:
З`ясовані наступні обставини:
13.04.2007 між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір поставки побутової техніки № 131, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити Товар, Покупець прийняти і оплатити Товар в асортименті, на умовах та за цінами, зазначеними в цьому Договорі (арк.с.9).
Відповідно до пункту 2.3. Договору, загальна вартість Продукції, що поставляється по цьому Договору, складає 9573,74 грн.
Згідно зі пунктом 2.4. Договору розрахунки за поставлений Товар здійснюється Покупцем протягом 14 днів з моменту отримання Товару.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що датою поставки є дата підписання накладної.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за коже день прострочення.
На виконання умов зазначеного вище Договору, позивач поставив відповідачу Товар згідно асортименту за Договором на загальну суму 9573,74 грн., що підтверджується витратною накладною № Н-00003666 від 20.04.2007 (арк.с.10).
Згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 01.08.2007, наданому позивачем, станом на 01.08.2007 заборгованість відповідача перед позивачем складає 9573,74 грн., відповідач від проведення звірки взаєморозрахунків ухилився, про що позивачем надані докази (арк.с.19-20, 66-67).
Спір виник у зв'язку з неоплатою відповідачем отриманого Товару за Договором № 131 від 13.04.2007.
Правовідносини сторін регулюються статтями статтями 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до статей 527, 530 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Строк оплати Товару настав 04.05.2007.
Таким чином пеня, передбачена пунктом 5.1. Договору № 131 від 13.04.2007, підлягає стягненню за період з травня по липень 2007 року, включно, та складає 350,41 грн.
Згідно листа Міністерства фінансів України № 053-4154 від 06.11.2000 “Про доповнення до „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей“ відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреності у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства за наявності у особи паспорта або іншого документа, що її засвідчує, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у первинних документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна), що дотримано позивачем при відпуску товару.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень, контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості не надав, від проведення звірки взаєморозрахунків ухилився, про що позивачем надані докази (арк.с.19-20, 66-67).
Дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, направлені на ухилення від відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору № 131 від 13.04.2007.
Таким чином, на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає за даними позивача 9573,74 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.
При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 9924,15грн., з яких: 9573,74 грн. -основний борг, 350,41 грн. -пеня за період з травня по липень 2007 року, включно.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3 / АДРЕСА_4, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) заборгованість в сумі 9573,74 грн., пеню в сумі 350,41 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Рішення оформлено і підписано
в порядку статті 84 ГПК України
09.10.2007