Р І Ш Е Н Н Я

                                                                 І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И                                         № 2-4453/10

13 вересня  2010року                                                                                                                      м. Донецьк

             Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі судді Реброва С.О., при секретарі Василенко С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2232,00 грн., та моральної шкоди –

                                                                                 В С Т А Н О В И В :

                 26 травня  2010 року позивач  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька, мотивуючи свої вимоги тим, що він  є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та значиться на обліку Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька. На підставі Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, він має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Незважаючи на вимоги Закону, відповідач не сплачує йому щорічну компенсацію у вказаному розмірі, у зв’язку з чим за 2009 рік недоплата складає 2232,00 грн., які просить стягнути на його користь. Також просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000гривень.

                Позивач  ОСОБА_1  до суду не з’явився, але від нього надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує   у повному обсязі.

              Представник відповідача за дорученням ОСОБА_2 з позовом не згодна і пояснила, що виплати позивачу, розмір яких пов’язаний з мінімальною заробітною платою, проводяться у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України № 836 від 28 липня 1996 року і на теперішній час постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року. Крім того, Законами України “ Про державний бюджет України” на поточні роки /2008-2009 р.р./ не передбачені витрати на компенсаційні виплати у розмірі , на яку наполягає позивач. Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову позивача у повному обсязі.

              Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступного.

              У судовому засіданні встановлено, що позивач є  постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та значиться на обліку Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька, що підтверджується приєднаною до матеріалів справи копією посвідчення та довідкою відповідача про знаходження позивача на обліку як 2-ої категорії, у зв’язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської  катастрофи”.

         Відповідно до ч.4 ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, особами,  які відносяться до 2-ої категорії осіб, які постраждали під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

          Відповідачем за  2009 р.р., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”,  нарахувано але не сплачено позивачу компенсацію у розмірі 90 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою.

          Відповідно до Закону “Про Державний бюджет України на 2002 рік”, ..... на 2003 рік”,.... на 2004 рік” на 2005 рік”,.... на 2006 рік”,...... на 2007 рік” та деяких інших законодавчих актів, розмір мінімальної заробітної плати у 2002 році становив-165 грн., у 2003 -  205 грн., у   2004 року  становив 237 грн. на місяць, у 2005 році - 310 грн. на місяць, у 2006 році – 350 грн., у 2007 році – 420 грн., у 2008 році – 498,00 грн., у 2009 році – 744,00 грн.  на місяць на час сплати щорічної компенсації позивачу.

         Згідно ч.7 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати.

         Зі змісту вимог вищенаведених законів України про встановлення розмірів мінімальних плат на 2002-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

            Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про застосування постанови Кабінету Міністрів України за № 836 від 26.07.1996 року при нарахуванні виплат позивачці на оздоровлення, оскільки вказана постанова суперечить вимогам ст. 48 ч.4 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.

            Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Разом з цим, за рішенням Конституційного Суду України  положення  Законів України “Про Державний  бюджет України”  на 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки визнані такими, що не відповідають Конституції України, та нічого не вказано, щодо  цих положень 2006 року.

             Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”.

          За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”, Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на час виплати, а тому  позов підлягає задоволенню в повному обсязі, та з відповідача підлягає стягнення несплаченої компенсації позивачу на оздоровлення за 2009 рік, що складає всього 2232,00 грн./744 х 3 =2232,00/

Що стосується вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд вважає що ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.  

Загальні підстави та порядок відшкодування моральної шкоди визначені ст.1167 ЦК України. Відповідно до частини  1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується собою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.  

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим , органу  влади Автономної республіку Крим, органу місцевого самоврядування  , фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1)якщо шкоди заподіяно каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки;    2)якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу  тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.    

Пунктами 3,4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної  (немайнової) шкоди» зазначено, «що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній особі. В позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» повинно бути зазначено, зокрема, у чому вбачається ця шкода, з яких міркувань виходить позивач, визначаючи розмір шкоди і якими доказами це підтверджується. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає, зокрема, наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить.  

З огляду на викладене суд вважає, що  відсутні будь-які законні підстави для відшкодування відповідачем  моральної шкоди  позивачу,  факт заподіяне шкоди та її розмір не доведений документально, тому суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

              На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 8, 19, 22, 75, 83, 92 Конституції України, статтями   10, 60, 209, 212-214  ЦПК України ,  ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”, суд -                            

В И Р І Ш И В :                                  

            Позовну заяву  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2976,00 грн., та моральної шкоди - задовольнити частково.

            Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України,   ОСОБА_1  недоплачену щорічну  грошову допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ” за  2009 рік у розмірі 2232,00 грн. /дві тисячі двісті тридцять дві  грн. 00 коп./.

    У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1  - відмовити.

            Постанова може бути оскаржена до Донецького  обласного Апеляційного суду шляхом подання заяви про це протягом 10 днів з дня оголошення постанови та подання апеляції протягом 20 днів з дня подання вказаної заяви через Будьоннівський районний суд м. Донецька.

Суддя: