Справа № 2-201\2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої: судді Кононенко О.М.
при секретарі: Мажара Н.І.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
В липні 2008 року ОСОБА_1 пред’явив позов до ОСОБА_3, де просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений 26 червня 2007 року державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що ОСОБА_1 являється батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача – ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_1. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом є позивач. Звернувшись до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої матері, позивач дізнався, що ОСОБА_4, 26 червня 2007 року зробила розпорядження на випадок своєї смерті за яким належну їй частину квартири АДРЕСА_1 заповіла відповідачу. Що призвело до позбавлення спадщини позивача. Останній вважає, що заповіт є недійсним, обґрунтовуючи це тим, що на час складання заповіту ОСОБА_4 виповнилося 77 років, протягом останніх 20 років вона хворіла на психічне захворювання у зв’язку з чим перебувала на диспансерному обліку в міській клінічній лікарні №7 з діагнозом депресія. Декілька разів на рік вона проходила курс стаціонарного лікування в психо - неврологічних диспансерах. В останні роки у неї розвивався віковий склероз та почастішали випадки не сприйняття дійсних подій. 27 травня 2007 року помер чоловік ОСОБА_4 – ОСОБА_7, смерть останнього ОСОБА_4 переживала дуже болісно, що стало додатковим стимулом загострення психічної хвороби. Сам факт складання заповіту викликає у позивача здивування з огляду на адекватність ОСОБА_4, її нездатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. Хвороба останньої з віком прогресувала, а тому останні роки позивач доглядав за матір’ю та жив з нею в квартирі по вул. Робочій, буд.. 75, кв. 253. За таких обставин, позивач вважає, що його мати не усвідомлювала значення своїх дій під час складання заповіту, а тому вимушений звернутися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги та їх обґрунтування підтримали та просили задовольнити позов, зазначили, що при складанні оскаржуваного заповіту ОСОБА_4 хворіла на психічну хворобу, вела себе неадекватно, а тому на момент складання заповіту не усвідомлювала свої дії і не розуміла їх значення, що підтвердженого і висновками судово-психіатричної експертизи. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 у дане судове засідання не з’явилися, належним чином про слухання справи повідомлені, поважних причин неявки до суду не надали, раніше у попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги не визнав.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочний розгляд справи.
Представник Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій просив справу розглядати за їх відсутності.
Вислухавши позивача та його представника, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч . 4 ст. 1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. За ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним .
У судовому зас ід анн і встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31.05.1954 року, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 (а.с.24). Згідно свідоцтва про право власності на житло від 03 вересня 2003 року № 447-03, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4 (а.с.10,11). Згідно свідоцтва про смерть виданого відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, серія НОМЕР_2 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10). За посвідченим Третьою Дніпропетровської державної нотаріальної контори, заповіту від 26 червня 2007 року мати позивача ОСОБА_4 заповідала належну їй частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, позбавивши позивача ОСОБА_1 права на спадщину (а.с.7). Із пояснень позивача у судовому засіданні слідує, що на момент складання заповіту його мати не могла керувати своїми діями і не розуміла їх, часто лікувалася у лікарнях у зв’язку з психічними захворюваннями, ніколи ніяких намірів про те, що вона хоче заповідати свою частину їх спільної квартири відповідачу не висловлювала. Дані факти і обставини у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які зазначили, що ОСОБА_4 мала тяжкий психічний стан здоров’я, поводила себе не адекватно, іноді була дуже агресивною та вчиняла певні дії, про які через деякий проміжок часу не могла згадати.
Крім того, згідно листа № 14/264 від 10.12.2009 року Комунального закладу Дніпропетровської міської лікарні № 14, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилася на диспансерному обліку лікаря-психіатра Комунального закладу міська лікарня № 14 з 1985 року з діагнозом: циклотимія, депресивна форма, тривожно – депресивний синдром. Знята з обліку 18.02.2008 року у зв’язку зі смертю (а.с.59).
За висновком комунального закладу Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні № 4 від 04 лютого 2009 року, по результатам проведення амбулаторної (посмертно) судово – психіатричної експертизи на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що на момент складання та підписання заповіту 26 червня 2008 року, виявляла психічний розлад у формі циклотимії. Та за своїм психічним станом не могла у повному обсязі розуміти значення своїх дій та керувати ними ( а.с. 65-67).
Згідно ч.1 ст. 56 Закону України „Про нотаріат”, нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 на час посвідчення заповіту мала психічний розлад у формі циклотимії. Та за своїм психічним станом не могла у повному обсязі розуміти значення своїх дій та керувати ними, державний нотаріус Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 не виконала вимоги Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, а саме не пересвідчилася у дієздатності ОСОБА_4
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заповіт був складений ОСОБА_4 в стані коли вона не могла в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, з порушенням вимог щодо його посвідчення, а тому такий заповіт необхідно визнати недійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1236, 1257 ЦК України, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, ст. ст. 10, 57- 61, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, посвідчений 26 червня 2007 року державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №2-1765.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя О.М. Кононенко