ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

          

11.10.07                                                                                           Справа№ 18/245

Господарський суд Львівської області в особі головуючого-судді Мартинюка В.Я.,  

розглянувши справу за позовом

Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави –Міністерства оборони України - в особі військової частини  А-1642

до	Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Просперітет” (надалі ТзОВ „ВКФ „Просперітет”)

про	стягнення боргу

з участю прокурора –не з‘явився;

представники:

від позивача –Ніколюк О.В. –представник (довіреність від 25.09.2007 року за №969);

від відповідача –Горбай Р.С. –представник (довіреність в матеріалах справи),

В С Т А Н О В И В :

          що  Військовий прокурор Західного регіону України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави –Міністерства оборони України –в особі військової частини А-1336, правонаступником якої є військова частина А-1642, до ТзОВ „ВКФ „Просперітет” про стягнення 120000 грн. 00 коп.

        Підставами позову є те, що відповідач неналежним чином виконує умови договору за №749 від 21.02.2004 року.

Прокурор в судове засідання не з‘явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є наявний підпис прокурора в оголошенні про перерву в судовому засіданні.

Позивач у відзиві на позовну заяву від 01.10.2007 року підтримує позовні вимоги прокурора та просить їх задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав з викладених підстав, а тому просить позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає, що договором, укладеним між сторонами, не визначено об‘єму нафтопродуктів, з якими пов‘язується визначення суми боргу.

Представник відповідача в судове засідання з‘явився, надав суду аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази в сукупності, при прийнятті рішення суд виходив з наступного.

21.02.2004 року між ТзОВ „ВКФ „Просперітет” (замовник) та військовою частиною А-1336, правонаступником якої є військова частина А-1642, (виконавець), укладено договір за №749, згідно якого замовник доручає а виконавець бере на себе зобов‘язання щодо надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів.

Враховуючи те, що відповідачем не поставлялись нафтопродукти прокурор та позивач вважають, що товариство у відповідності до вимог пунктів 6.5 та 4.3  згаданого договору повинно сплати 120000 грн. 00 коп.

У відповідності до вимог п.3 ст.3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є  свобода договору.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов‘язків, згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.526 ЦК України та аналогічними положеннями ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог п.6.5 цього договору, у випадку не поставки нафтопродуктів на протязі перших двох місяців з дня підписання договору замовник зобов‘язується сплачувати щомісячно виконавцю зазначений в п.4.3 даного договору сумарний процент зберігання нафтопродукту в об‘ємі обумовленому даним договором по ціні Міністерства оборони України на день проведення взаємних розрахунків на час дії договору (2000 грн. 00 коп. за одну тону).

При цьому, прокурор та позивач посилаються на те, що об‘єм обумовлений п.2.3 договору.

У відповідності до п.2.3, який в згаданому договорі міститься у розділі 2 Порядок надання послуг, обсяг прийнятих на зберігання нафтопродуктів:

- разова подача під злив або налив повинна складати 5000 тонн;

Зміна обсягів в сторону збільшення (зменшення) письмово узгоджується сторонами не пізніше ніж за 15 діб до поставки нафтопродуктів;

Разова подача під злив або налив повинна складати 2 цистерни в одну робочу зміну з 9.00 до 18.00.

Беручи до уваги зміст пунктів згаданого розділу договору, та назву самого розділу, суд вважає, що він стосується саме порядку надання послуг і не визначає об‘єм зберігання нафтопродуктів.

Слід також зазначити, що згаданим договором не передбачено графіку поставки нафтопродуктів та їх об‘єму.

Таким чином, сторонами не обумовлено об‘єм нафтопродуктів, які передаються на зберігання за договором №749 від 21.02.2004 року.

А відтак, посилання прокурора та позивача на п.6.5 цього договору, як на підставу виникнення заборгованості, ґрунтуються на припущеннях, оскільки, згідно зазначеного пункту, саме об‘єм нафтопродуктів, обумовлений даним договором, є складовою у формулі визначення суми, яку повинен сплатити відповідач.

Як передбачено, ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За викладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги  є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України судові витрати на сторін не належить покладати.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

    

Суддя                                                                                             Мартинюк В.Я.