Cправа № 2»о»-97

                                                                                                                                       2010 рік

                                           Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                      І М “ Я М                У  К  Р  А  Ї  Н  И

          14 вересня 2010  року                       Бережанський районний суд Тернопільської області в складі :

           головуючої-судді                                                       Данилів О.М.

           при секретарі                                                             Уляшевій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Бережанах справу за заявою ОСОБА_2   про встановлення факту належності правовстановлюючих  документів,-

                                                             В С Т А Н О В И В :

            ОСОБА_2 звернувся  до суду із заявою, якою просить встановити той факт, що  Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 020871  від 26 квітня 2006 року та свідоцтво  на забудову індивідуальної садиби  від 5 жовтня 1972 року,  що були  видані Бережанською райдержадміністрацією і Бережанським районним відділом земельних ресурсів   та виконавчим  комітетом Бережанської   районної ради  на ім”я  ОСОБА_3, належать його батькові ОСОБА_3.

             Встановлення даного факту йому  необхідне для  спадкування майна після  смерті батька, а іншим способом,  крім судового, встановлення цього факту є неможливим.

             В судовому засіданні  представник заявника вимоги, викладені ним в заяві, підтримала, просить їх задоволити.            

            Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення  представника заявника ОСОБА_5, свідків,  дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що заява ОСОБА_2                   підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

            У відповідності із ст. 234 та ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає цивільні справи непозовного провадження про підтвердження  наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, в тому числі фактів родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім”я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім”ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві  про народження або паспорті.

           Згідно п.12 постанови Пленуму Верхового Суду України № 5 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” суд може встановити факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

           Судом встановлено,  що батькові  заявника ОСОБА_3 належало  свідоцтво на забудову індивідуальної садиби  і  йому  згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 020871  від 26 квітня 2006 року  йому належала земельна ділянка площею 1, 03 га , що розташована  на території Божиківської сільської ради  Бережанського району.

           Цей факт підтверджується показами представника заявника, яка пояснила,  що батько заявника ОСОБА_3 був власником  будинковолодіння, розташованого по вулиці АДРЕСА_1,  яке він збудував на підставі виданого йому 5 жовтня 1972 року виконавчим  комітетом Бережанської   районної ради свідоцтва на забудову індивідуальної садиби , а також  згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 020871  від 26 квітня 2006 року батько заявника був  власником земельної ділянки площею 1, 03 га , що розташована  на території Божиківської сільської ради  Бережанського району, однак в зазначених документах  він  по-батькові помилково написаний Ількович замість Ілліч, що перешкоджає заявнику отримати свідоцтво про право на спадщину.  

           Для підтвердження цього факту представник заявника представила суду для огляду  ряд документів.

           Із заповіту, складеного 18 лютого 2009 року  батьком заявника ОСОБА_3, видно, що він належний йому житловий будинок, що знаходиться в с.Божиків Бережанського району та все інше належне йому майно, заповів заявнику, а оглянута в судовому засіданні  будинкова книга, ксерокопія якої долучена до матеріалів справи, свідчить про те, що батько  заявника ОСОБА_3. проживав та  значився зареєстрованим в АДРЕСА_1, тобто за місцем знаходження  належного йому житлового будинку.  

           Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6  показала, що їй   відомо,  що саме батькові  заявника ОСОБА_3, а не іншій особі,  належить свідоцтво  на забудову індивідуальної садиби  від 5 жовтня 1972 року,  яке було видане  на його ім”я  виконавчим  комітетом Бережанської   районної ради, поскільки він на підставі цього свідоцтва в селі Привітному ( тепер Божиків) збудував будинковолодіння, яке в 2009 році заповів своєму синові ОСОБА_2, а також  ОСОБА_3,  а не іншій особі,  належить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 020871  від 26 квітня 2006 року, який йому був виданий взамін сертифіката  про право на земельну частку (пай), але в цих документах ОСОБА_3 помилково по- батькові записаний ОСОБА_3, в той час, як фактично він по-батькові  є ОСОБА_3.  Далі свідок показала, що цей факт їй достовірно відомий, бо заявник  є  її сином, а покійний ОСОБА_3  був її чоловіком.

            Із свідоцтва про народження серії  НОМЕР_1  видно, що  батько заявника ОСОБА_3 є  по-батькові не ОСОБА_3, а  є ОСОБА_3. В будинковій книзі  та в свідоцтві про смерть він також значиться по-батькові ОСОБА_3.

           Таким чином, поскільки здобутими в судовому засіданні доказами у їх сукупності  доведено,  що  свідоцтво  на забудову індивідуальної садиби, що  5 жовтня 1972 року було видане  виконавчим  комітетом Бережанської   районної ради  на ім”я  ОСОБА_3,  та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 020871, що 26 квітня 2006 року був  виданий  Бережанською райдержадміністрацією і Бережанським районним відділом земельних ресурсів  на ім”я  ОСОБА_3,   належать батькові заявника  ОСОБА_3 як одній і тій  же особі, а тому заяву  заявника слід визнати підставною і задоволити її.

               На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15, 213,  215,  234-235,  256-259  ЦПК України, суд,-

                                   В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                Заяву ОСОБА_2   задоволити.

                Встановити той факт,  що   свідоцтво  на забудову індивідуальної садиби, що  5 жовтня 1972 року було видане  виконавчим  комітетом Бережанської   районної ради  на ім”я  ОСОБА_3,  та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ   № 020871, що 26 квітня 2006 року був  виданий  Бережанською райдержадміністрацією і Бережанським районним відділом земельних ресурсів  на ім”я  ОСОБА_3,   належать батькові заявника  ОСОБА_3 як одній і тій  же особі.

               Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.              

               На рішення може бути подано апеляцію, яка подається апеляційному суду Тернопільської області через Бережанський районний суд протягом 10 діб з дня  проголошення рішення.

  Суддя Бережанського

              районного суду Тернопільської області             підпис           Данилів О.М.

              Копія з оригіналом вірна.

              Оригінал рішення знаходиться в справі № 2”о”-97/2010р.

              В.о. голови Бережанського

    районного суду Тернопільської області                                  Данилів О.М.