ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.08.06 р. Справа № 3/53а
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Забарющего М.І., розглянувши матеріали за позовною заявою: приватного підприємства “Солов’їний гай” с. Закітне
до відповідача: виконавчого комітету Крамарської міської ради народних депутатів м. Краматорськ
третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю “Колгоспний ринок” м. Краматорськ
про визнання рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради народних депутатів № 50 від 02.02.2006р. недійсним.
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
від позивача: Гончаров А.І. за дов., Литвиненко В.І. за дов.
від відповідача: не з”явився
від третьої особи: Новак Ю.А.
СУТЬ СПОРУ:
Справа слухалась 21.08.2006р. У засіданні суду була оголошена перерва на 28.08.2006р. У судовому засіданні, яке відбулось 28.08.2006р., суд закінчив розгляд справи та оголосив вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови буде виготовлено (складено) та підписано 31.08.2006р.
Позивач, приватне підприємство “Солов’їний гай” с. Закітне, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення відповідача, виконавчого комітету Крамарської міської ради народних депутатів м. Краматорськ, № 50 від 02.02.2006р. “Про визнання таким, що втратив чинність п.п. 3.4 п.3 рішення виконкому міської ради від 16.10.1996р. № 545 “Про вилучення земельних ділянок у постійне користування”.
Позивач уточнив назву відповідача - виконавчий комітет Крамарської міської ради м. Краматорськ.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: рішення Краматорської міської ради народних депутатів від 18.01.1995р. “Про вилучення і надання земельних ділянок”, згідно якого у тимчасове користування позивача строком на 25 років була передана земельна ділянка площею 992,6м2, розташована на території ТОВ “Колгоспний ринок”; договір оренди № 33/п від 18.01.1995р.; рішення Краматорської міської ради від 16.10.1996р. № 545 згідно якого йому було надано у постійне користування земельну ділянку площею 993,21м2; оскаржуване рішення; неознайомлення ним з рішеннями відповідача та Краматорської міської ради, що стосується землі, яка була надана йому у користування; ст. 19 Земельного кодексу УРСР в редакції 1993р.; виділення йому спірної земельної ділянки раніше ніж ТОВ “Колгоспний ринок”; ст. ст. 141,143 Земельного кодексу України ( далі - ЗК) та п.34 ст.26 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” згідно яких лише рада має виключне право на надання (або позбавлення) землі у користування; питання припинення права на користування землею повинне вирішуватись лише у судовому порядку.
Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: він своїм рішенням від 03.12.2003р. № 539 скасував п.п.1.5 рішення виконкому від 18.01.1995р. № 33 “Про вилучення та надання земельних ділянок” та встановив, що п.п.3.3 цього рішення втратив чинність; з рішенням виконкому від 03.12.2003р. № 539 позивач був ознайомлений 29.12.2003р.; договір оренди земельної ділянки від 18.01.1995р. № 33/п укладений позивачем та Краматорською міською радою не зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею, факт чого зафіксовано у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. по справі № 43/1376; рішення виконкому від 02.02.2006р. винесене на підставі заяви директора ТОВ “Колгоспний Ринок” та у відповідності з чинним законодавством України; позивач не оформив державний акт на право користування землею – Краматорська міська рада не видавала та не реєструвала державний акт на право користування земельною ділянкою по вул. 20 років Жовтня у м. Краматорську площею 993,21м2 , що встановлено як факт постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2006р. по справі № 43/137в; надання земельної ділянки у користування позивачу за рішенням виконкому від 18.01.1995р. № 33 здійснювалось без проекту відведення земельної ділянки.
Ухвалою у справі від 18.07.2006р. суд за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача ( без самостійних вимог на предмет спору) товариство з обмеженою відповідальністю “Колгоспний ринок “ м. Краматорськ.
Третя особа пояснила суду, що: вона є правонаступником орендного підприємства “Колгоспний ринок”, яке 1994р. продало позивачу магазин “Камілла”, розташований на території ринку за адресою – вул. 20років Жовтня, м. Краматорськ; позивач надав відповідачу у січні 1995р. лист від імені директора ТОВ “Колгоспний ринок” про згоду на вилучення у 3-ї особи земельної ділянки площею 992,6м2 ; на підставі цього листа відповідач рішенням від 18.01.1995р. вилучає у 3-ї особи земельну ділянку площею 992,6м2 , та надає її позивачу у оренду строком на 25 років; вона не знала, що у неї була вилучена земельна ділянка площею 992,6м2 , та продовжувала сплачувати за вилучену землю; відповідач своїм рішенням № 545 від 16.10.1996р. змінює цільове призначення землі переданої у оренду позивачу і надає останньому у постійне користування вже 993,2м2 землі на яку позивач не виготовив проект землевідводу та не узгодив меж цієї земельної ділянки; перевіркою прокуратури був встановлений факт надання до виконкому керівником позивача підробленого листа від імені ТОВ “Колгоспний ринок” про відмову від земельної ділянки площею 992,6м2 ; рішення виконкому про надання позивачу у оренду земельної ділянки на 25 років було скасовано рішенням цього ж органу від 03.12.2003р.№ 539; правомірність рішення від 03.12.2003р. № 539 була встановлена постановами Донецького апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України; при виділенні землі позивачу у 1995р. був порушений порядок виділення земельної ділянки, передбачений нормами ст. 19 Земельного кодексу України; державний акт на спірну земельну ділянку, на який посилається позивач не підписаний головою Краматорської міської ради ; у позивача не могло виникнути право на користування земельною ділянкою оскільки, згідно ст. 22 ЗК, право користування землею виникає тільки після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі; спірна земельна ділянка не відводилась позивачу з комунальної власності; виконком не займався виділом землі , а лише скасував своє рішення.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Приватне мале підприємство “Солов’їний гай” (далі - ПМП), правонаступником якого є позивач та Краматорський колгоспний ринок (далі-Ринок), правонаступником якого є третя особа , 21.06.1994р. уклали договір купівлі-продажу , згідно якого Ринок зобов’язався передати у власність ПМП павільйон ПП-1 розташований на території ринка старої частини міста, а ПМП – сплатити за це 122 000 000крб. Факт передачі цього майна від Ринка до ПМП підтверджується накладною від 21.06.1994р. підписаною керівником Ринку та ПМП. На підставі цього договору та цієї накладної згідно ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (далі- ЦК УРСР) ПМП з 21.06.1994р. стало власником павільйону ПП-1. У подальшому цей павільйон був перейменований у крамницю “Камілла”, що підтвердили представники позивача та 3-ї особи , і вона знаходиться за адресою – вул. 20 років Жовтня, м. Краматорськ.
Статтю 30 Земельно кодексу УРСР (далі – ЗК УРСР), введеного у дію з 15.03.1991р. ( глава 5 – з 01.07.1992р.) постановою Верховної Ради УРСР від 18.12.1990р., було встановлено, що при переході права власності на будівлю та споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах , передбачених ст. 67 цього кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цивільного призначення і, якщо інше не передбачене у договорі відчуження – будівлі та споруди. Частиною 2 ст. 67 ЗК УРСР було закріплено, що розмір такої земельної ділянки у межах міста не повинен перевищувати 0,1га або 1000 м2 .
Відповідач 18.01.1995р. виніс рішення № 33 “Про вилучення та надання земельних ділянок” згідно якого: у Ринка були вилучені земельні ділянки площею 4 678,75м2, та 992,6м2 у зв”язку з добровільною відмовою ( п.1.5 рішення) ; ПМП була надана земельна ділянка у тимчасове довгострокове користування площею 992,6м2 , строком на 25 років ( п.3.3 рішення).
Краматорська міська рада та ПМП 18.01.1995р. уклали між собою договір оренди № 33п на право тимчасового користування землею несільськогосподарського користування (далі–договір оренди № 33/п від 18.01.1995р.) згідно умов якого ПМП на 25 років передавалась земельна ділянка площею 992,6м2, - на території ринка у старій частині міста.
Відповідач 16.10.1996р. виніс рішення № 545 “Про вилучення земельних ділянок та підтвердження права постійного користування землею та надання земельних ділянок у постійне користування”, згідно якого ПМП була передана у постійне користування земельна ділянка площею 993,21м2, на території ринка у старій частині міста (п.3.4) .
Відповідач 03.12.2003р. виніс рішення № 539 “Про відміну п.п.1.5 та втрату чинності п.п. 3.3 рішення виконкому міської ради від 18.01.1995р. № 33 “Про влучення та надання земельних ділянок” а 02.02.2006р. виніс рішення № 50 “Про визнання таким, що втратив чинність п.п 3.4 п.3 рішення виконкому міської ради від 16.10.1996р. № 545 “Про вилучення земельних ділянок та підтвердження права постійного користування землею і надання земельних ділянок у користування”.
Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі-КАС) закріплено, що обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Виший господарський суд України 21.06.2006р. виніс постанову у справі № 43/137в в якій встановив, що: позивач на момент розгляду судом апеляційної інстанції (постанова Донецьким апеляційним господарським судом винесена 20.03.2006р.) втратив право на спірну земельну ділянку; у позивача відсутнє право землекористування на спірну земельну ділянку. Згідно норм ч.1 ст. 72 КАС ця обставина вважається такою, що доказуванню не підлягає. Тому суд робить висновок, що оскаржуване позивачем рішення відповідача не зачіпає його прав та обов’язків. У зв’язку з цим суд відмовляє позивачу у задоволені його вимог.
На підставі ст.ст. 8, 19, 22, 27, 30, 67 Земельного кодексу УРСР та керуючись ст.ст. 3, 9, 17, 71, 72, 86, 94, 105, 153, 160, 167, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позивачу у позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Забарющий М.І.