Справа № 2-а-278/10                                                              

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 серпня 2010 року                                 м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

при секретарі – Чорній А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання постанови ВН №133592 від 4 грудня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП про накладення на нього стягнення у виді штрафу у сумі 425 грн., посилаючись на те, що під час складання протоколу та винесення постанови про накладення штрафу інспектором ДПС були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки порушення Правил дорожнього руху він не допускав.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 4 грудня 2009 року він рухався на автомобілі по вул.Дніпропетровська дорога в м.Одесі у правій смузі руху і проїжджав перехрестя з вулицею Академіка Заболотного прямо на зелений сигнал світлофору, а не при повороті праворуч з вул.Академіка Заболотного на вул.Дніпропетровська дорога як зазначено було в протоколі. Через 50 метрів поза перехрестям він зупинився за автобусом, який на зупинці громадського транспорту висаджував пасажирів, тому коли з’явилася можливість, він об’їхав автобус і продовжив рух далі. При цьому пішохід переходив проїжджу частину дороги поза його автомобілем, ближче до пішохідного переходу, тому він не створював жодної перешкоди для руху. Отже вважає, що у протоколі про адміністративне правопорушення інспектором ДПС зазначено обставини, які не відповідають фактичним обставинам події. Даний протокол про адміністративне правопорушення складався о 21.55 годині у темну пору доби, коли без технічного приладу неможливо було визначити відстань від зупинки громадського транспорту до пішохідного переходу, а у постанові відсутні відомості про осіб, які проводили відеозйомку, та яким саме засобом, також у постанові допущені помилки при написанні його по батькові. Крім того, інспектор вказуючи про не надання переваги в русі  пішоходу, тоді і неправильно кваліфікує дії, які зазначені у протоколі, так за ч.2 ст.122 КУпАП замість ч.1 ст.122 КУпАП, де і розмір штрафу інший від 255 до 340 грн..

Сторони у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином. Позивач надав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача надав суду заперечення на позов, в яких позов не визнали, вказавши на те, що співробітником було правильно кваліфіковано дії позивача і правомірно складено протокол та винесено постанову, оскільки позивач, керуючи автомобілем «Пежо» р/н НОМЕР_1, в м.Одесі по вул.Ак. Заболотного, повертаючи праворуч не надав перевагу у русі пішоходам, які переходили проїжджу частину дороги, чим порушив п.16.2 ПДР. Вчинене позивачем правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення, а також відеозаписом, який відноситься до джерел доказів. У своїх запереченнях представник відповідача вказував також на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, тому у задоволенні позову просили відмовити.

Третя особа інспектор ДПС 4-го взводу Гончарук С.В. до суду не з’явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив, із заявами про відкладення справи не звертався, письмових заперечень суду не надавав.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши представлений відеозапис,суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що 4 грудня 2009 року інспектором ДПС 4-го взводу Гончаруком С.В. було складено протокол про порушення вимог п. 16.2 ПДР ОСОБА_1, який відповідно до протоколу 4 грудня 2009 року о

21.46 годині в м.Одесі керуючи автомобілем "Пежо" по вул.Академіка Заболотного і повертаючи праворуч на вул.Дніпропетровська дорога, не надав переваги в русі пішоходам, які  переходили проїзну частину, на яку він повертав. На підставі даного протоколу була винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн..

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні  всіх  обставин  справи  в  їх  сукупності,  керуючись законом і правосвідомістю.

Серед вимог ч.1 ст.280 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний  з'ясувати  чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення  відповідно до ст.251 КпАП України є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами.  

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із представленого відеозапису видно, що автомобіль позивача знаходився за автобусом, який зупинився для висадки пасажирів, і позивач виконуючи його об’їзд не створював перешкод пішоходам, оскільки ті рухалися позаду автомобіля. Крім того, із того ж відеозапису видно, що позивач не повертав з вул.Академіка Заболотного.

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанову серії ВН №133592 від 4 грудня 2010 року слід скасувати, оскільки в діях позивача відсутній склад правопорушення, а так як особу безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, то справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП необхідно закрити із-за відсутності у діях позивача складу правопорушення відповідно до п.1 ст.247 та п.1 ч.1 ст.284 КУпАП.

Що стосується строку позовної давності, на пропущення якого посилався відповідач, то суд вважає, що ці посилання є безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.289 КупАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно до вимог  ч.9 ст.103 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява здана на пошту.

Таким чином, оскільки адміністративний позов був зданий до пошти 14 грудня 2009 року, що підтверджується печаткою на поштовому конверті (а.с.5), строк звернення до суду не був пропущений.

Керуючись ст.ст. 10,11,71,159,160,161,167 КАС України,  суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВН №133592 від 4 грудня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та провадження в справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.                    

Суддя: