Справа № 2-292/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 року   Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

    головуючої судді -   Середи І.В.

    при секретарі    - Чорній А.О.,

за участю:

позивачки – ОСОБА_1,

представника відповідачів – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права на користування  приміщенням з реєстрацією та визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,

                        ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5 про визнання права користування АДРЕСА_2, в м.Одесі, з правом реєстрації у цій квартирі, а також про визнання відповідачів такими, що втратили право користування даною квартирою, посилаючись на те, що вона з березня 1991 року почала проживати у даній квартирі спочатку як співмешканка ОСОБА_6, з яким пізніше зареєструвала шлюб, після смерті чоловіка вона продовжує проживати у даній квартирі, але зареєструватися за його життя  вона не встигла, крім того у даній квартирі зареєстровані перша дружина з дітьми, але фактично вони там не проживають з 1987 року, оскільки мають власне житло. У ході розгляду справи в якості співвідповідача була залучена Суворовська районна адміністрація, а також залучено до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_7.

    У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала.

У ході розгляду справи відповідачі та їх представник позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на те, що ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 вселилася у спірну квартиру та зареєструвалася за даною адресою, після народження дітей вони також були там зареєстровані, після розірвання шлюбу вона продовжувала проживати разом з ОСОБА_6 у даній квартирі до 1993 року. У 1993 році у зв’язку з тим, що будинок був визнаний аварійним і необхідністю проведення в ньому капітального ремонту, їхній сім’ї було надано інше тимчасове житлове приміщення у маневреному фонді, куди ОСОБА_6 відмовився переїжджати і залишився проживати у спірному приміщенні. Після смерті чоловіка позивачка доглядала за житлом, за що вони сплатили їй 500 грн. Крім того у позивачки є своє приватизоване житло, комунальні послуги по спірній квартирі вона не сплачувала, про що свідчить заборгованість по платежам.

Представники співвідповідача Суворовської райадміністрації Одеської міської ради, органу опіки та піклування та третьої особи КП ЖКС «Пересипський» в засідання не з’явилися, були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, із заявами про відкладення розгляду справи не зверталися.

Представник органу опіки та піклування направив до суду заяву про розгляд справи в їх відсутності  (а.с.178).  

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

У ході судового розгляду встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_6 була надана для проживання АДРЕСА_2.

У листопаді 1980 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений шлюб, від якого у них народилися діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Члени сім’ї ОСОБА_6 були зареєстровані за місцем свого проживання (а.с.51). 5 серпня 1987 року у відділі РАЦС Ленінського району м.Одеси було зареєстровано розірвання шлюбу між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.6).

2 серпня 1974 року рішенням  виконавчого комітету Ленінської райради депутатів трудящих №943  було затверджено перелік аварійних будинків, серед яких і будинок №17 по 3-ому Ізвестковому провулку, який і по теперішній час залишається аварійним(а.с.50-51,103,106,109).

В зв’язку з аварійним станом будинку на підставі посвідчення №25 на тимчасове відселення в маневренний фонд міста ОСОБА_3 з двома дітьми була відселена в АДРЕСА_3 на час ремонту будинку, а ОСОБА_6, відмовившись від переїзду, залишався проживати в квартирі №17 (а.с.44).

14 вересня 1996 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з позивачкою (а.с.5), яка почала проживати разом з ним. Від даного шлюбу у них народилася дитина – ОСОБА_10 (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 помер і позивачка залишалася проживати в спірній квартирі до 2008 року(а.с.7).

Згідно з розпорядженням Суворовської райадміністрації №123 р від 6 березня 2008 року було відкрито особовий рахунок на ім’я ОСОБА_3 зі складом сім’ї три особи на спірну житлову площу з правом укладення договору найму, а попередній особовий рахунок на ім’я ОСОБА_6 закрито (а.с.52).

В теперішній час в квартирі є зареєстрованими відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та її малолітня донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.110).

Відповідачка є зареєстрованою і проживає у відомчій двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 (а.с.105).

Дійсно, як було встановлено судом позивачка вселилася і проживала в квартирі як дружина, що підтверджується  допитаними в ході судового розгляду свідками ОСОБА_11., ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які вказали на не проживання відповідачів тривалий час в квартирі.  

    Як видно із змісту вказаного вище рішення виконавчим комітетом було затверджено перелік аварійних будинків, які не підлягають капітальному ремонту, однак в порушення вимог житлового законодавства (ст.112 ЖК України) відповідачку з дітьми тимчасово відселено до маневренного фонду з зобов’язанням повернення до спірної квартири після проведення капітального ремонту, який до сих-пір не проводено, і будинок залишається аварійним.

    Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що до даних правовідносин застосовуються положення  ст.101 ЖК України, відповідно до якої при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або   громадського  житлового  фонду,  коли  ремонт  не  може  бути проведено без виселення наймача,  наймодавець зобов'язаний  надати наймачеві  та  членам  його  сім'ї  на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення,  не розриваючи  при  цьому  договору найму  на  ремонтоване приміщення.  У разі відмовлення наймача від
переселення в  інше  жиле  приміщення  наймодавець  може  вимагати
переселення його в судовому порядку.

      Після закінчення  капітального  ремонту і прийняття   будинку
державною комісією наймач вселяється у жиле  приміщення,  яке  він
раніше займав.  

Отже відповідачі не втратили право користування квартирою, оскільки їх не проживання тривалий час пов’язане з відселенням через аварійний стан будинку, тобто право користування за ними зберігається.

Що стосується права проживання в квартирі позивачки з реєстрацією, то необхідно зазначити, що воно прямо залежить від відповідачів, оскільки згідно з вимогами  ст.65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб, тоді як на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка взагалі не має підстав звертатися до суду з вимогою про визнання відповідачів втратившими право користування квартирою, оскільки її права не порушені.

Отже, заявлені позивачкою вимоги не ґрунтуються на законі і не можуть бути задоволені.

Керуючись ст.ст.10,11,58,60,64,212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та Суворовської рай адміністрації, третя особа КП ЖКС «Пересипський» про визнання права на користування  приміщенням з реєстрацією, та визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: