Справа № 2-219/10

2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 вересня 2010р.                                              м. Одеса

    Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді – Малиновського О.М.

    при секретарі – Стояновій І.О.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка виступає в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 – про визнання договору купівлі-продажу недійсним, виселення, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 – про визнання договору дійсним, добросовісними набувачами, визнання права власності,  за участю третьої особи без самостійних вимог Суворовської районної  адміністрації Одеської міської ради,  -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовними вимогами в яких, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_9 та родиною ОСОБА_5, виселивши відповідачів з квартири, вселивши їх у вказану вище квартиру. Просили зняти відповідачів з реєстраційного обліку по спірній житловій площі.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.12.2002р. було визнано недійсним розпорядження органу приватизації від 16.07.2003р. та свідоцтво про право власності на спірну квартиру, яке було видано на ім’я ОСОБА_8 Даним рішенням суду було визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 19.07.1996р., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 З квартири були виселені ОСОБА_9, ОСОБА_10 та вселені вони. Проте ОСОБА_9 без будь-яких законних на те підстав 08.06.2004р. продав спірну квартиру родині ОСОБА_5, чим порушив житлові права неповнолітної на той час ОСОБА_2 та її брата ОСОБА_1 Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.09.2010р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині зняття з реєстраційного обліку було закрито.

В судовому засіданні представник позивачів – ОСОБА_11 пред’явлені позовні вимоги підтримала просила задовольнити.

ОСОБА_4 в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними.

ОСОБА_5, ОСОБА_3., яка діяла від свого імені та за довіреністю в інтересах своєї дочки ОСОБА_3., яка в свою чергу виступала за первісними позовними вимогами в своїх інтересах та в інтересах своєї дочки ОСОБА_7,  пред’явлені позовні вимоги не визнали в повному обсязі пред’явивши зустрічні позовні вимоги в яких просили визнати дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, який відбувся між ними та ОСОБА_9, визнати їх добросовісними набувачами, визнавши за ними право власності на спірну квартиру. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що їм не було відомо про наявність рішення суду від 06.12.2002р. На їх думку вони відповідно до ст.388 ЦК України є добросовісними набувачами спірної квартири, в зв’язку з чим у них не може бути витребувана квартира.

ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що він знав про рішення суду від 06.12.2002р. яким було визнано недійсним договір-купівлі продажу спірної квартири. Однак в зв’язку з тим, що ОСОБА_8 не повернув грошові кошти за договором купівлі-продажу, який був визнаний недійсним, він вирішив продати вказану квартиру. В зв’язку з чим 08.06.2004р. ним спірна квартира була продана родині ОСОБА_12.

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8 ОСОБА_10 в судове засідання не явились без поважних на те причин. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в особі ради опіки та піклування в судове засідання не явився без поважних на те причин. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали цивільної справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від  06.12.2002р.,  яке набуло законної сили 08.01.2003р. та на час розгляду даної справи є чинним, було визнано недійсним розпорядження органу приватизації № 17476 від 16.07.1996р, свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане на ім’я ОСОБА_8 Був визнаний недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири від 19.07.1996р., укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з виселенням останнього з спірної квартири. Даним рішенням були поновлені житлові права неповнолітніх на той час ОСОБА_1, ОСОБА_2 шляхом їх вселення в спірну квартиру. Як вбачається з тексту вказаного вище рішення суду ОСОБА_9 був присутній в залі судового засідання та визнавав пред’явлені позовні вимоги.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте ОСОБА_2 вселитися в спірну квартиру не змогли, оскільки ОСОБА_9 08.06.2004р. уклав з ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, за яким не маючи на це прав,  продав останнім квартиру АДРЕСА_3 за 9 200 гривень (п.2.1. договору). Договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., реєстровий номер 4795.

Згідно ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України (в ред.2003р.), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи той факт, що під час укладання договору купівлі-продажу від 08.06.2004р.  спірна квартира була продана ОСОБА_9, який на час укладання договору не мав прав власності на квартиру, суд приходить до висновку, що даний договір фактично не відбувся, а ОСОБА_13 вважаються такими, що не набули право власності на спірну квартиру. За зазначеними обставинами, враховуючи, що договір купівлі-продажу був укладений не власником спірної квартири, він у відповідність до ч.3 ст.215 ЦК України, повинен бути визнаний недійсним, як такий, що не відповідає  вимогам закону.

Визнавши договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним, суд у відповідність до ст.216 ЦК України вважає за необхідне застосувати реституцію шляхом стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 отримані ним грошові  кошти за придбану квартиру в розмірі 9200 гривень. Посилання ОСОБА_5 на передачу ними грошової суми в розмірі 18200 доларів США за придбану квартиру, судом до уваги не приймаються, так як сума за яку була продана спірна квартира була визначена та зазначена сторонами в самому договорі, як одна із істотних його умов.  

На даний час згідно довідки Ф-1 № 1450 в спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_7

Визнавши договір купівлі-продажу квартири недійсним, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині виселення зі спірної квартири відповідачів, які втратили право власності на квартиру та сумісно проживаючих з ними осіб.  За цих же підстав підлягають задоволенню позовні вимоги в частині вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру.

Посилання відповідачів на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09.01.1997р., (справа № 2-190/1997р.) за яким ОСОБА_8, ОСОБА_2 були визнанні такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_4, судом відхиляються, так як рішенням Суворовського районного суду м. Одеси  від 06.12.2002р. (справа № 2-25/2002р.), яке має приюдиційне (обов’язкове) значення для розгляду цій справи,  порушені житлові права ОСОБА_1, ОСОБА_2 були поновлені, а саме фактично за ними було поновлено право користування спірною житловою площею.

Згідно ст.388 ЦК України, на яку посилались відповідачі, як на підставу пред’явлених зустрічних позовних вимог, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і  не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суд вважає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки правових підстав для визнання відповідачів добросовісними набувачами, визнання договору купівлі-продажу дійсним, а як наслідок визнання за ними права власності, з урахуванням обставин викладених в даному рішенні суду, суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 10,11,57,64,209,212, 214,215,218 ЦПК України,  -

ВИРІШИВ

    Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 -  задовольнити.

    Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В.  08.06.2004р., реєстровий номер 4795.

    Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_6,  ОСОБА_5 9200 гривень.

    Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_6,  вселивши в дану квартиру  ОСОБА_1, ОСОБА_2.

    В задоволені зустрічних позовних вимог  ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня оголошення рішення.

    Суддя –