ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" липня 2007 р.
11 год. 30 хвил. Справа № АС-27/95-07
вх. № 2920/1-27
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
прокурора – Серопян Р.С. – помічник прокурора
позивача – БєлоусовС.М. – державний податковий інспектор (за дорученням)
першого відповідача – не з”явився
другого відповідача – Карпенко В.В. – директор
по справі за позовом Прокурор Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особіДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова
до ТОВ "Комторгцентр", м. Київ
та до ЗАТ "Медтехніка" м. Х-в
про визнання недійсним господарського зобов"язання
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним господарські зобов’язання за право чином від 29.04.2004 р. в сумі 10020,00 грн., укладену між ЗАТ „Межтехніка” та ТОВ „Комторгцентр”, як такого, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.
В якості правового обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України.
Перший відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав. Документи, які направлялись поштою, були повернуті до суду з поміткою: „не значиться”.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що приватне підприємство ЗАТ „Медтехніка” зареєстроване розпорядженням Виконавчого комітету Орджонікідзевською районною радою народних депутатів від 16.12.1994 р. та взято на податковий облік у ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова 03.01.1995 р.
Так, 29.04.2004 р. між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ „Комторгцентр” поставило ЗАТ „Медтехніка” товар на загальну суму 10020,00 грн.
На виконання даного договору ТОВ „Конторгцент” видало відповідні накладні:
- № 2904 від 29.04.2004 р. на загальну суму 710,00 грн.;
- № 14 від 14.05.2004 р. на загальну суму 1000,00 грн.;
- № 341 від 23.09.2004 р. на загальну суму 5340,00 грн.;
- № 149 від 23.07.2004 р. на загальну суму 1400,00 грн.;
- № 59 від 07.04.2004 р. на загальну суму 1570,00 грн.
Також були виписані податкові накладні:
- № 2904 від 29.04.2004 р. на загальну суму 710,00 грн.;
- № 14 від 14.05.2004 р. на загальну суму 1000,00 грн.;
- № 341 від 23.09.2004 р. на загальну суму 5340,00 грн.;
- № 149 від 23.07.2004 р. на загальну суму 1400,00 грн.;
- № 59 від 07.04.2004 р. на загальну суму 1570,00 грн.
До матеріалів справи надано копію Солом’янського районного суду м. Києва від 14.03.2005 р., яким визнано статут ТОВ „Комторгцентр” від 30.12.2003 р., свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ № 36090226 від 16.01.2004 р. з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість та первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи недійсними.
Суд зазначає, що позивач не надав суду жодного доказу того, що рішення Солом’янського районного суму м. Києва від 14.03.2005 р. вступило в законну силу, хоча у нього було достатньо часу для з’ясування даного питання та надання доказу по ньому.
Позивач у своїй позовній заяві та в судовому засіданні вказує на те, що посадові особи ТОВ „Комторгцентр” при укладанні угоди, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладаємої угоди, а також суперечності її інтересам держави та суспільства. Позивач вважає, що укладена угода була спрямована на приховування вказаним підприємством прибутку від оподаткування, посадові особи підприємства прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету сум податків.
У відповідності до вимог ст. 207 Господарського кодексу України, зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Статтею 208 Господарського кодексу України передбачається, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами, в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також: все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Позивачем під час розгляду справи не доведено, чи був умисел на досягнення суперечної інтересам держави та суспільства мети у першого відповідача по оскаржуваній угоді, чи у однієї з сторін та в чому саме виражався даний умисел. Між тим, наявність умислу на досягнення мети, що суперечить правоохоронюваним інтересам суспільства та (або) держави є обов'язковою умовою та підставою для визнання угоди недійсною по ст. 207, 208 ГК України. Позивач стверджував та не довів суду, яку саме протиправну антидержавну та антисуспільну мету мали відповідачі під час укладення оскаржуваної угоди, чи обидва відповідачі мали цю мету, чи тільки один з них, в чому конкретно виразився умисел відповідачів (чи одного відповідача) на досягнення суперечної інтересам України та Українського суспільства мети. Таким чином, мети, щоб заздалегідь суперечила державі та суспільству, а саме не нарахування та несплата податків спірна угода не мала, тому твердження позивача про визнання угоди недійсною згідно ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України є неправомірними.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного,
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 94, 161- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони та інші особи, якіберуть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 17.07.2007р. о 10-00 год.
Суддя Мамалуй О.О.