2-7531-10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2010 року. КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДОНЕЦЬКА
у складі: судді - АНІСІМОВОЇ Н.Д.
при секретарі – Мінченковій С.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу по позову: ОСОБА_1 до виконкому Кіровської районної в м. Донецьку Ради “про визнання права власності на нерухоме майно”, суд -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в Кіровський районний суд м. Донецька з позовом до виконкому Кіровської районної в м. Донецьку Ради “про визнання права власності на нерухоме майно”.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання з’явилася, підтримала позовну заяву, показала суду, що згідно договору купівлі-продажу від 19.07.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізетовою Н.І., за реєстром № 1706, їй належить квартира АДРЕСА_1. Вищевказана квартира складається з двох кімнат, загальною площею 43,7 кв. метри, у тому числі житловою площею 26,6 кв. метри. Після придбання квартири позивачкою було розібрано гипсокартонову перегородку у кімнаті та перенесено вхід до кухні з коридору до іншої кімнати. 20.04.2010 року з метою зборів документів для оформлення застави, вона звернулася до КП БТІ м. Донецька для виготовлення витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та 04.05.2010 року нею було отримано вищевказаний витяг № 2602775, згідно якого позивачка дійсно є власником вищевказаної квартири. У вищевказаному витязі такою було вказано, що загальна та житлова площі в квартирі змінилися та самовільно було встановлено пройом із житлової кімнати до кухні. Для прийняття вищевказаної квартири в експлуатацію позивачка звернулась до виконавчого комітету Донецької міської Ради, до повноважень якого згідно ст.. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» відноситься прийняття закінчених будівництвом об”єктів в експлуатацію. Але заяву позивачки не прийняли та не зареєстрували, мотивуючи тим, що в неї відсутня проектна документація, дозвіл на дверного пройому із житлової кімнати та інше. Відповідно до ст.. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також право приватної власності набувається у порядку, визначеного законом, й до того ж , право приватної власності є непорушним. Правовідносини, які пов”язані з правом власності, гарантуються кожному громадянину Конституцією України, а такоє регулюються загальними нормами діючого законодавства – Цивільним кодексом України й спеціальним Законом України «Про власність». Так згідно п. 1 ст. 316, п. 1 ст. 317, ст.. 319 та ст.. 328 ЦК України, у яких говориться про те, що право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, тобто власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном незалежно від волі інших осіб. У зв”язку з тим, що вона не мала можливості прийняти реконструйовані та побудовані мною об”єкти нерухомого майна в експлуатацію, вона на протязі тривалого часу не має можливості у здійснені необхідної й відповідної державної реєстрації, що перешкоджає їй на власний розсуд користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1. Згідно до ч.ч. 1,2 т. 331 ЦК України особа, яка створила нову річ, придбає право власності нею, якщо інше не передбачене договором або законом. Особа, яка створила річ за власні кошти та зі власних матеріалів є власником цієї речі. Право власності на знов створене нерухоме майно виникає з моменту завершення його будівництва. Але у випадку позивачки вона перенесла двері у кухню з коридору до гостинної, що не може загрожувати безпеці та суперечити будівельним нормам, оскільки стіна, в якій вона зробила дверний пройом не є несучою, а взагалі зроблена з гіпсу. Виходячи із цього згідно договору купівлі-продажу від 05.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізетовою Н.І. за реєстровим № 1706, позивачка придбала право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, після чого нею було перенесено вхідні двері до кухні з однієї кімнати до іншої, крім того вказані роботи нею проводилися самостійно за допомогою її рідних і за власні кошти та у відповідності до ст.. 331 ЦК України є її власністю. Відповідно до технічного висновку, виготовленого АТЗТ «Донбасреконструкція» встановлено,що виконане перепланування квартири АДРЕСА_1 не погіршила несучу здатність конструкцій будівлі. Квартира відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі». Квартира АДРЕСА_1 до подальшої експлуатації пригодна. Просить суд визнати за нею право власності на самовільно переобладнану квартиру АДРЕСА_1.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилися, про день слухання справи був попереджений у встановленому законом порядку.
Заслухавши показання позивачки, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими й підлягаючими задоволенню, по наступних підставах:
В судовому засіданні було достовірно встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 19.07.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізетовою Н.І., за реєстром № 1706, їй належить квартира АДРЕСА_1. Вищевказана квартира складається з двох кімнат, загальною площею 43,7 кв. метри, у тому числі житловою площею 26,6 кв. метри. Після придбання квартири позивачкою було розібрано гипсокартонову перегородку у кімнаті та перенесено вхід до кухні з коридору до іншої кімнати. 20.04.2010 року з метою зборів документів для оформлення застави, вона звернулася до КП БТІ м. Донецька для виготовлення витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та 04.05.2010 року нею було отримано вищевказаний витяг № 2602775, згідно якого позивачка дійсно є власником вищевказаної квартири. У вищевказаному витязі такою було вказано, що загальна та житлова площі в квартирі змінилися та самовільно було встановлено пройом із житлової кімнати до кухні. Для прийняття вищевказаної квартири в експлуатацію позивачка звернулась до виконавчого комітету Донецької міської Ради, до повноважень якого згідно ст.. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» відноситься прийняття закінчених будівництвом об”єктів в експлуатацію. Але заяву позивачки не прийняли та не зареєстрували, мотивуючи тим, що в неї відсутня проектна документація, дозвіл на дверного пройому із житлової кімнати та інше. Відповідно до ст.. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також право приватної власності набувається у порядку, визначеного законом, й до того ж , право приватної власності є непорушним. Правовідносини, які пов”язані з правом власності, гарантуються кожному громадянину Конституцією України, а такоє регулюються загальними нормами діючого законодавства – Цивільним кодексом України й спеціальним Законом України «Про власність». Так згідно п. 1 ст. 316, п. 1 ст. 317, ст.. 319 та ст.. 328 ЦК України, у яких говориться про те, що право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, тобто власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном незалежно від волі інших осіб. У зв”язку з тим, що вона не мала можливості прийняти реконструйовані та побудовані мною об”єкти нерухомого майна в експлуатацію, вона на протязі тривалого часу не має можливості у здійснені необхідної й відповідної державної реєстрації, що перешкоджає їй на власний розсуд користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1. Згідно до ч.ч. 1,2 т. 331 ЦК України особа, яка створила нову річ, придбає право власності нею, якщо інше не передбачене договором або законом. Особа, яка створила річ за власні кошти та зі власних матеріалів є власником цієї речі. Право власності на знов створене нерухоме майно виникає з моменту завершення його будівництва. Але у випадку позивачки вона перенесла двері у кухню з коридору до гостинної, що не може загрожувати безпеці та суперечити будівельним нормам, оскільки стіна, в якій вона зробила дверний пройом не є несучою, а взагалі зроблена з гіпсу. Виходячи із цього згідно договору купівлі-продажу від 05.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізетовою Н.І. за реєстровим № 1706, позивачка придбала право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, після чого нею було перенесено вхідні двері до кухні з однієї кімнати до іншої, крім того вказані роботи нею проводилися самостійно за допомогою її рідних і за власні кошти та у відповідності до ст.. 331 ЦК України є її власністю. Відповідно до технічного висновку, виготовленого АТЗТ «Донбасреконструкція» встановлено,що виконане перепланування квартири АДРЕСА_1 не погіршила несучу здатність конструкцій будівлі. Квартира відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі». Квартира АДРЕСА_1 до подальшої експлуатації пригодна. Просить суд визнати за нею право власності на самовільно переобладнану квартиру АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41,55 Конституції України, ст..48 Закону України «Про власність», ст..ст. 15, 16, 325, 328, 331, 334, ч.3 ст. 376, 392 ЦК України, ст. ст. 3-6, 10, 57, 60, 66, 80, 109, 118, 122, 212-215 ЦПК УКРАЇНИ, 19, 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952-IV, ст.. 31 ЗУ»Про місцеве самоврядування», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, суд -
В И Р І Ш И В :
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат житловою площею 28,7 кв. метри, у тому числі 1-ша кімната – 15,7 кв. метри, 2-га кімната – 13, 0 кв. метри, кухні – 5,7 кв. метри, санвузлу – 2,7 кв. метри, передпокою – 6,3 кв. метри, убудованої шафи – 0,6 кв. метри, загальною площею 44,5 кв.метри.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подане протягом 10 днів з моменту його оголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в плині 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Н.Д. Анісімова
Рішення набрало законної сили 17.09.2010 року та підлягає виконанню. Оригінал знаходиться в справі.
Копія вірна:
Суддя: Секретар: