Справа № 2-9009/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді Максимчук З.М.,
при секретарі – Макаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» з наступних підстав.
Позивач, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має соціальний статус «дитина війни». Згідно ст.6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 вказаного Закону з 01 січня 2006 року позивачу, як дитині війни, повинна була щомісячно сплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачеві така допомога не виплачувалась. Верховна Рада України своїм Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» та ст.71 п.2 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинила дію ст. 6 розділу 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року, керуючись ст. 147,150,152 Конституції України та ст.ст. 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України» вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, а також положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними. Окрім того, позивач зазначає, що посилання відповідача на відсутність фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам – “дітям війни” не можуть вважатись обґрунтованими, тому що Європейський суд з прав людини при розгляді справи “Кечко проти України” не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів – Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалювали. Європейський суд не прийняв і аргументи Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Таким чином, позивач вказує, що невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 вказаного закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив з 01 січня 2007 року – 380 гривень, з 01 квітня 2007 року - 406 гривень, з 01 жовтня 2007 року – 411 гривень. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив з 01 січня 2006 року – 350 гривень, з 01 квітня 2006 року – 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року – 366 гривень. Крім того, з початку 2008 року позивач отримував соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, що, на його думку, також є порушенням його прав на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Внаслідок чого у 2008 році йому не було доплачено: за перший квартал повинні були виплачувати по 141 гривні, а виплатили по 47 гривень, тобто не доплачено 282 гривні. За другий квартал – по 144,3 гривні за кожний місяць, а виплатили по 48,1 гривні, тобто не доплачено 288,6 гривень; за третій квартал – по 144,6 гривень за кожний місяць, а виплатили по 48,2 гривні, тобто не доплачено 289,2 гривні; четвертий квартал 2008 року повинні були виплачувати по 149,40 гривень за кожний місяць, а виплатили по 49,80 гривень, тобто не доплачено 298,8 гривень. У 2009 році доплата пенсія також виплачувалась без вказаних доплат. Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума недоплати за 2006-2009 роки та 2010 роки складає 6049,20 гривень. Також позивач зазначає, що про належні йому як дитині війни виплати його повідомлено не було, про факт порушення своїх прав позивач дізнався лише після висвітлення зазначених подій у ЗМІ у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.2007 року.
На підставі викладеного позивач просить поновити йому пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до часу подання заяви; визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі про відмову у призначенні йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 01.07.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі прийняти рішення про подальше призначення та виплату позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2010 року.
Позивач у судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надіслав до суду свої заперечення, позов не визнав повністю. Пояснив, що на 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, із змісту цієї статті не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак представник вказує, що відсутні підстави щодо зобов’язання відповідача провести перерахунки пенсії та забезпечити її виплату територіальним органом Пенсійного фонду України та Пенсійним Фондом України. Разом з тим, представник відповідача вказав, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеного підвищення становив: з 01.01.2008 року – 47 гривень (470грн.х10%), з 01.04.2008 року – 49,80 гривень. Згідно із ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому дітям війни з 01.10.2008 року виплачується щомісячно по 49,80 гривень. Крім того, представник відповідача посилається на те, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦПК України, тому просить у задоволенні вимог позивача відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо вимоги позивачки про відновлення пропущеного нею строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів за період з 01.01.2006 року до часу подання заяви суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи вбачається, що про належні позивачці як дитині війни виплати вона дізналася лише після висвітлення зазначених подій у ЗМІ у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.2007 року. Однак, позивачка звернулася до суду з позовом тільки 25.08.2010 року, не надала суду доказів того, що пропустила строк позовної давності з поважних причин, не зазначила коли саме вона дізналася про ухвалення Конституційним судом рішення. Крім того, у відповідності до положень ст. 57 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, рішення Конституційного суду було оприлюднено в офіційному друкованому виданні – Офіційному віснику України від 27.07.2007 року №52. Отже, позивачка мала змогу та повинна була дізнатися про порушення своїх прав після висвітлення рішення в офіційному друкованому виданні.
Згідно ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що представник відповідача обґрунтовано посилався на те, що позивачкою безпідставно пропущений 3-річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права, у задоволенні позову за період з 01 січня 2006 року по 25 серпня 2007 року слід відмовити через пропуск позивачкою встановленого законом річного строку звернення до суду.
Судом встановлено, що позивач дійсно, відповідно до абз. 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «дитини війни», що також підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні позивача, копія якого додана до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії пенсійного посвідчення позивача в дійсності він отримує не державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, про перерахунок та виплати якої просить позивач, а пенсію за віком.
Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік” дію цієї статті зупинено, а Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.”
Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” в частині зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зміни розміру підвищення до пенсії дітям війни в 2008 році.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, після прийняття рішень Конституційним судом України 09.07.2007 року та 22.05.2008 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплату у передбаченому законом розмірі, тобто в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, оскільки згідно ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. У 2009 році будь-яких змін до закону України «Про соціальний захист дітей війни стосовно розміру підвищення до пенсії також не вносилося.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, з 2008-2009 роках підвищення до пенсії нараховувалося та виплачувалося позивачеві у розмірах, менших, ніж це визначено у ст. 6 вказаного закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 25.08.007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22.05.2008 року по 01.07.2010 року.
В позові про нарахування підвищення пенсії за період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. слід відмовити, оскільки в 2007 року Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час було зупинено дію положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про виплату підвищення пенсії, а Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було змінено розмір соціальної допомоги. Рішення Конституційного суду України зворотної дії у часі не мають.
Відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загально звичайним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи ці положення, при вирішені спорів необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, тобто до 09 липня 2007 року і з 01 січня до 22 травня 2008 року слід керуватись нормами Законів України про державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив з 01 січня 2007 року – 380 гривень, з 01 квітня 2007 року - 406 гривень, з 01 жовтня 2007 року – 411 гривень. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив з 01 січня 2006 року – 350 гривень, з 01 квітня 2006 року – 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року – 366 гривень.
Відповідно до ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та крім цього ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498,00 гривень. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підвищення до пенсії у 2009 році здійснював у меншому розмірі.
Посилання представника відповідача на те, що не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, суд вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається. Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Окрім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Таким чином, доводи представника відповідача щодо відсутності відповідного фінансування, суд вважає безпідставними, оскільки незалежно від того, чи зазначено в рішенні, висновку Конституційного суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, використовувати ці повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Згідно із ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених вказаним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статей 95,96 Конституції України предметом регулювання закону України про Державний бюджет України є встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби.
Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого згідно із Законом України «Про бюджетну систему України» чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК. та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком.
Таким чином, оскільки дія Закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тому перерахунок слід визначити за кожний рік окремо, тобто з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року.
Вимоги позивача про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі прийняти рішення про подальше призначення та виплату позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2010 року, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суд не вправі вирішувати спори на майбутній час.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку звернення до суду.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року.
Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року недоотриману нею суму пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, розрахованої відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з відрахуванням отриманих позивачкою сум підвищення до пенсії у вказаний період.
В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..
СУДДЯ: