ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2007 р. Справа № 14/2992
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Гулової А.Г.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Гулька В.П. - представника за довіреністю від 02.10.2007р.,
від відповідача: не з'явився,
прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області Стемковського Д.Б. ( посвідчення № 114)
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Емануїл", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "27" грудня 2006 р. у справі № 14/2992 (суддя Костриця О.О.)
за позовом Прокурора Ружинського району в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради, смт. Ружин Житомирської області
до Приватного підприємства "Емануїл", м. Житомир
про стягнення 9326,35 грн. заборгованості по орендній платі (згідно із заявою про уточнення позовних вимог №596 від 15.12.2006р.),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.12.2006р. у справі №14/2992 позов Прокурора Ружинського району в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради (смт.Ружин Житомирської області) до Приватного підприємства "Емануїл" (м.Житомир) задоволено та стягнуто з відповідача:
- на користь позивача 9326,35 грн. заборгованості поз орендній платі;
- в дохід Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита;
- на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема:
- так, відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що позовна заява прокурора Ружинського району в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради не відповідає вимогам ст.ст. 2,29 ГПК України та ст. 121 Конституції України, суперечить рішенню Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99, оскільки позовна заява не містить жодних посилань на те, що вона подається в інтересах держави і ніяк не обгрунтована інтересами держави;
- скаржник стверджує, що повноваження зі стягнення орендної плати за землю не відносяться до повноважень держави і не є наданими (делегованими) державою Ружинській селищній раді;
- скаржник зазначає, що прийнявши до розгляду дану позовну заяву, суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення;
- крім цього, місцевий господарський суд порушив предметну підсудність, оскільки, на думку відповідача, спір має вирішуватись за правилами КАС України.
Скаржник свого представника в засідання апеляційного господарського суду не направив.
До господарського суду повернулися поштові конверти з копією ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 06.07.2007р., відправлені 11.07.2007р. та 20.08.2007р. відповідачу за адресою: м. Житомир, провул. Береговий,7, у зв'язку із відмовою адресата від одержання (а.с.93-94) та за закінченням терміну зберігання (а.с.95-96).
В доданому до апеляційної скарги Статуті ПП "Емануїл" (а.с.76-81), на конверті, в якому апеляційну скаргу було відправлено до суду (а.с.83), в клопотанні відповідача про надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.84) та дорученні представника відповідача Кравчука О.Є. (а.с.85) вказано зазначену вище юридичну адресу ПП "Емануїл" (м. Житомир, провул Береговий, 7).
Нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
В судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області Стемковського Д.Б. заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить суд оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 20.04.2007р. (а.с.86-87) та його представник в судовому засіданні не визнав доводів, які зазначені в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в обгрунтування чого вказує на наступне:
- відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Бюджетний кодекс України передбачає зарахування плати за землю до Державного бюджету України (60% - до бюджету селищної ради та 40% - до державного бюджету);
- договір оренди земельної ділянки є господарським договором, а тому посилання скаржника на те, що спір мав бути вирішений за правилами КАС України не узгоджується з приписами його ст.2, згідно якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів прав та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вислухавши представника позивача та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
29.08.2006р. прокурор Ружинського району в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Емануїл" на користь позивача 8640,29 грн. заборгованості по орендній платі за користування земельними ділянками та припинення права користування земельною ділянкою площею 1,8023 га, наданою ПП "Емануїл" рішенням Ружинської селищної ради від 29.12.2004р.
В суді першої інстанції позивачем було подано клопотання за №596 від 15.12.2006р. про уточнення позовних вимог (а.с.57-58), відповідно до якого Ружинська селищна рада збільшила позовні вимоги в частині боргу й просить стягнути з відповідача 9326,35 грн. заборгованості по орендній платі за використання земельних ділянок, а також зменшила позовні вимоги в частині припинення права користування земельною ділянкою відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, Ружинською селищною радою на двадцять третій сесії четвертого скликання 29.12.2004р. прийняте рішення "Про надання земельних ділянок в оренду строком на 15 років ПП"Емануїл", згідно якого вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою по наданню в оренду строком на 15 років земельних ділянок площею 1,8023 га ПП"Емануїл" та надати в оренду строком на 15 років ПП"Емануїл" земельні ділянки площею 1,7523 га, в т.ч. забудовані землі площею 1,7523 га із земель запасу селищної ради по вул. Бірюкова, 73, та Леніна, 76 для виробництва хлібопродуктів, та земельну ділянку площею 0,05 га із земель запасу селищної ради по вул. Бірюкова, 5 для здійснення роздрібної торгівлі та комерційних послуг (а.с.6).
На виконання прийнятого рішення XXIII сесії IV скликання Ружинської селищної ради Житомирської області від 29.12.2004р. між Ружинською селищною радою і Приватним підприємством "Емануїл" було укладено договори оренди землі від 14.02.2005р. та від 01.03.2005р. (а.с.7-9,12-14), відповідно до умов яких позивач згідно актів прийому - передачі (а.с.10,15) передав відповідачу із земель запасу селищної ради у тимчасове користування земельну ділянку площею 1,7523 га. по вул. Бірюкова,73 та Леніна,76 для виробництва хлібопродуктів та земельну ділянку площею 0,05 га. по вул. Бірюкова,5 для здійснення роздрібної торгівлі та комерційних послуг на умовах оренди терміном на 15 років.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду справляється орендна плата.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Згідно з п.4. Прикінцевих положень Господарського кодексу України, кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до п. 9 вищезазначених договорів сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4179,24 грн. (договір оренди землі від 14.02.2005р.) та 2565,00 грн. (договір оренди землі від 01.03.2005р.) з розрахунку на рік.
Згідно п. 11 договорів оренди землі від 14.02.2005р. та від 01.03.2005р. відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно.
У відповідності із п.1 пп. "в" статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого станом на день розгляду справи (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 9326,35 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу (а.с.59)
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача заявлені обгрунтовано, підтверджені поданими документами і підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідача.
Що ж до доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, які не спростовують наявності боргу по орендній платі, а стосуються застосування судом при прийнятті та розгляді спору процесуальних норм, то вони не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Частина перша статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
У відповідності із абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/570 від 22.05.2002р.).
Згідно з частиною другою статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Так, відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про включення до ЄДРПОУ №20-2652 від 10.09.2001р. (а.с.29) Ружинська селищна рада є установою, яка відноситься до комунальної форми власності та здійснює діяльність по управлінню селами і селищами.
Стаття 12 Земельного Кодексу України встановлює, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 13 Конституції України передбачає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земельним кодексом України визначено умови виникнення права власності на землю та права користування землею, в тому числі права оренди земельної ділянки.
Орендні відносини регулюються Законом України "Про оренду землі", згідно з яким орендодавцями землі в Україні можуть виступати сільські, селищні, міські, районні ради і власники землі (ст. 5 зазначеного Закону).
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди, який реєструється відповідно до закону. Договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, визначені статтями 22-24 Законом України "Про оренду землі", відповідно до яких орендодавець за плату передає орендарю у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором термін. Орендна плата за землю - це платіж, внесений орендарем орендодавцю за користування земельною ділянкою.
У разі, якщо орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада, орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. При цьому договір на оренду землі є підставою для сплати орендної плати за землю.
Отже, заявляючи позов, прокурор правильно визначив орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави та обгрунтував їх порушення.
Крім цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам, а тому посилання відповідача стосовно того, що предметом даного спору є адміністративний договір є помилковим, оскільки договір оренди землі є господарським договором.
З огляду на вищенаведене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства; підстави для його скасування відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 27 грудня 2006 року у справі № 14/2992 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Емануїл", м.Житомир - без задоволення.
2. Справу № 14/2992 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Пасічник С.С.
судді:
Гулова А.Г.
Щепанська Г.А.
віддрук.
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - прокур. Ружинського району
5 - прокур. Житомирської обл.
6 - в наряд