ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" вересня 2010 р. м. Київ К-5217/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко І.М.,
за участю представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Алейнічевої Ю.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії,–
В С Т А Н О В И В :
У січні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати дії посадових осіб відділу фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Київській області незаконними; визнати за ним право на нарахування йому пенсії з 31 грудня 2005 року з урахуванням надбавки за службу в зоні відчуження ЧАЕС; зобов’язати ГУ МВС України в Київській області видати грошовий атестат з врахуванням вказаної доплати для пред’явлення його до органів Пенсійного фонду, який в даний час займається нарахуванням пенсії, зобов’язати МВС України в Київській області донарахувати йому пенсію з 31.12.2005 року по 01.01.2007 року, з урахуванням доплати за службу у зоні відчуження ЧАЕС та виплатити донараховані кошти, а Управління Пенсійного Фонду України в Київській області прийняти грошовий атестат та перерахувати пенсію з урахуванням доплати за службу в зоні відчуження ЧАЕС.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 20 березня 2007 року позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2008 року заяву представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 20 березня 2007 року залишено без задоволення, а апеляційну скаргу –без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень частини 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до частини 5 зазначеної статті апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із частиною 6 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, заяву про апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 20 березня 2007 року відповідачем подано 06 квітня 2007 року, апеляційну скаргу –25 квітня 2007 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій причиною пропуску такого строку вказана відсутність представника відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції та несвоєчасність отримання копії повного тексту оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені в ній причини не є поважними, а тому задоволенню не підлягають.
Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, згідно зі статтею 13 КАС України забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.
Визнаючи поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі неможливим, суд не взяв до уваги, що відповідач міг визначити підстави такого оскарження тільки після ознайомлення з текстом рішення. Тобто, суд апеляційної інстанції не дав оцінки тій обставині, що з правовою позицією суду першої інстанції відповідач мав змогу ознайомитися тільки після одержання повного тексту постанови Іванківського районного суду Київської області від 20 березня 2007 року, яка, як вбачається з матеріалів справи, була ним отримана лише 02 квітня 2007 року.
До того ж, представник відповідача не був присутнім при розгляді справи в суді першої інстанції, що також унеможливило його оскаржити відповідне рішення у строки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції, яке винесено з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2008 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко