ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2010 р.                               м. Київ                                        К-4929/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Рецебуринського Ю.Й. (доповідач)

Розваляєвої Т.С.,

Сороки М.О.,

Ханової Р.Ф.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області  про визнання нечинним та скасування рішення №823 від 12.09.2008 року та зобов’язання прийняти рішення за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Великоолександрівського районного суду Херсонської області  від 24 листопада 2008 року та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2009 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області  про визнання нечинним та скасування рішення №823 від 12.09.2008 року та зобов’язання прийняти рішення, посилаючись на те, що відповідач  вказаним рішенням відмовив їй у продовженні терміну дії договору  оренди земельної ділянки  площею 280 кв.м, якою вона користувалась на умовах договору оренди від 24 листопада 2003 року для обслуговування салону «Квіти»та здійснення підприємницької діяльності. Обґрунтувала свої вимоги тим, що було порушено її переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, рішення не вмотивоване, винесене з упередженням та порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України «Про  оренду землі», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому його слід скасувати і зобов’язати відповідача продовжити термін дії договору.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області  від 24 листопада 2008 року провадження по справі було закрито, у зв’язку з тим, що спір не є публічно –правовим, тобто не регулюються правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2009 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд зазначив, що предметом даного спору є право користування земельною ділянкою, тобто між сторонами у даному випадку існує спір про право, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з уваленими рішеннями судів у справі позивачка звернулась з касаційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення Великоолександрівської селищної ради Херсонської області  є правовим актом індивідуальної дії і справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства та просить їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить доводи про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, шляхом закриття провадження у справі, а також дійшли неправильного висновку щодо предмету спору, оскільки рішення Великоолександрівської селищної ради Херсонської області  про №823 від 12.09.2008 року є правовим актом індивідуальної дії і дана справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування рішення №823 Великоолександрівської селищної ради Херсонської області від 12.09.2008 року та зобов’язання прийняти рішення, посилаючись на те, що відповідач  вказаним рішенням відмовив їй у продовженні терміну дії договору  оренди земельної ділянки  площею 280 кв. м, якою вона користувалась на умовах договору оренди від 24 листопада 2003 року для обслуговування салону «Квіти»та здійснення підприємницької діяльності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно –правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно –правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

       Відповідно  до  пунктів  "а",  "б",  "в",  "г"  статті  12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських  рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача  земельних  ділянок  комунальної  власності  у  власність громадян   та   юридичних   осіб,   надання  земельних  ділянок  у
користування із земель комунальної власності,  вилучення земельних
ділянок із земель комунальної власності.

    Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 ці  повноваження охоплюються зазначеним   у   статті   143   Конституції  України  поняттям "інші питання місцевого значення",  а тому при їх здійсненні сільські,  селищні,  міські ради  виступають  як суб'єкти  владних  повноважень,  які реалізують

розпорядчі та інші функції.

    За  Конституцією  і   законами   України  публічно-правові  спори   в   Україні   розглядають   і  вирішують Конституційний Суд України,  суди загальної юрисдикції  в  порядку кримінального  та  адміністративного  судочинства.

    Конституційний Суд  України  вважає,  що  вирішення земельних спорів  фізичних   та   юридичних   осіб   з   органом   місцевого самоврядування  як  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його  рішень  (нормативно-правових   актів   чи   правових   актів індивідуальної  дії),  дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів,  крім публічно-правових спорів,  для  яких законом  встановлений  інший  порядок  судового вирішення.

     А тому, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що предметом даного спору є право користування земельною ділянкою, тобто між сторонами у даному випадку існує спір про право, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

    Також, в порушення вимог ч. 2 ст. 157 КАС України суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі не роз’яснив позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даного позову.

     З огляду на наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є неправильними та такими, що не відповідають обставинам справи.

      Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

      Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Великоолександрівського районного суду Херсонської області  від 24 листопада 2008 року та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2009 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ст. ст. 235 –237 КАС України.

Судді:                                                                      Ю.Й. Рецебуринський

                                                                                          Т.С. Розваляєва

                                                                                          М.О. Сорока

           Р.Ф. Ханова

                                                                                Ю.К. Черпак