ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

20.09.07                                                                                           Справа  № 4/333

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                                                         Давид Л.Л.    

                                                                                                            Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської обласної спілки споживчих товариств, м.Ужгород.

на рішення господарського суду Закарпатської   області від 6.07.2007 р.

у справі №4/333

За позовом Закарпатської обласної спілки споживчих товариств, м.Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк

„Коопінвестбанк", м.Ужгород

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору - Комунальне підприємство ..Ужгородське міжрегіональне

бюро технічної інвентаризації1", м.Ужгород

про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 04.03.1996 №1 та від

02.12.1996 №1, свідоцтва про право власності на 24 100 частини будинку

№10 по вул.Гойди в м.Ужгороді, виданого на підставі договору купівлі-

продажу №1 від 04.03.1996, повернення сторін у попередній стан.

За участю представників:

від позивача:  Василиндра М.М. –начальник юридичного відділу;

від відповідача: Рудова Ю.В.  – начальник юридичного відділу;.

від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з’явився.

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.Заяв про відвід суддів не поступало.Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 6 липня 2007р. (суддя Якимчук Л.М.) в позові Закарпатської обласної спілки споживчих товариств, м.Ужгород про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 4.03.1993р. №1 та договору купівлі-продажу №1 від 2.12.1996р., свідоцтва про право власності на 24/100 частин будинку №10 по вул.Гойди в м. Ужгороді,  виданого на підставі договору купівлі-продажу №1 від 4.03.1993р., повернення сторін у попередній стан-відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що  голова правління облспоживспілки, укладаючи договори, діяв в межах  повноважень,  визначених п.4.19 Статуту, укладенню оспорюваних договорів передувала постанова третіх зборів Ради облспоживспілки 11-го скликання від 30.03.1995р.Крім того, постановою правління облспоживспілки від 12.12.1996р. №199 затверджено другий договір купівлі-продажу і  вирішено суму 290000 грн. перерахувати «Коопінвестбанку»в поповнення статутного фонду.

Крім того, облспоживспілка вчинила дії (передача майна по акту приймання- передачі, перерахування коштів в сумі 450 000 грн.), які свідчать про схвалення договорів , а тому в силу ст. 63 ЦК УРСР  такі дії роблять угоду дійсною з моменту її укладення.

Крім того, місцевим господарським судом  зроблено висновок, що позивачем пропущено строк позовної давності за зверненням до суду, встановлений ст.71 ЦК УРСР, оскільки про наявність договору від  4.03.1996р. №1 позивач дізнався в момент підписання акту приймання-передачі частини будівлі, тобто 10.03.1996р., що відповідно до ч.1 ст.80 ЦК УРСР є підставою для відмови в позові.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду,   позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задоволити.

Як на підставу, позивач покликається, що договори купівлі-продажу нерухомого майна від 4.03.1996р. та від 2.12.1996р., укладені головою правління з перевищенням повноважень, наданих йому установчими документами та законодавством, оскільки відповідно до ст.10 Закону України «Про споживчу кооперацію» відчудження майна споживчих товариств здійснюється лише  за рішенням загальних зборів, конференцій та з»їздів або уповноважених ним органів.Пункт 4.8 Статуту Закарпатської обласної спілки споживчих товариств передбачає, що в період між з»їздами,  функції з»їзду виконує Рада, яка підзвітна з»їзду.

Оскільки Радою Спілки було прийнято рішення про передачу частини приміщення до статутного фонду ТОВ «Коопінвестбанк»та постанова не скасовувалась,Рада (з»їзд) не уповноважували ні голову правління, ні саме  правління на укладення договорів, то відсутні правові підстави у голови правління на укладення спірних договорів купівлі-продажу, що є підставою для визнання їх недійними відповідно до ст.48 ЦК УРСР.

Щодо висновку місцевого господарського суду про схвалення таких договорів, то такі є необґрунтовані та суперечать доказам, що містяться в матеріалах справи, акти приймання передачі  не можуть вважатися доказом такого схвалення, оскільки вони були підписані головою правління-особою, дії якого оскаржуються, оплата  за даними договорами проводилась виключно головою правління, а не Радою Спілки.

Крім того, зазначає апелянт, місцевим господарським судом невірно зроблено висновок щодо пропуску позивачем  строку позовної давності, оскільки про укладення договору від 4.03.1996р. №1 , позивач дізнався в 2002р. під час розгляду справи №4/122, коли позивачем до позову було додано нотаріально посвідчену копію договору, що можливо лише за наявності оригіналу.

Відповідач  у відзиві  на апеляційну скаргу, представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги відхилив, покликаючись, що голова правління облспоживспілки при укладенні спірних договорів діяв в межах компетенції визначеної установчими документами товариства та законом, право якого на укладення угод не обмежене.Відповідно до п.4.16 Статуту, орган, який укладає угоди, договори є правління облспоживспілки, а голова правління діяв від імені правління, чинним законодавством, ні установчими документами не передбачено схвалення угод чи попереднє їх погодження органами управління облспоживспілки та Укоопспілки. Крім того, своїми діями облспоживспілка схвалила  договори  купівлі-продажу, а саме прийняла кошти в рахунок оплати за приміщення та передала їх по акту приймання-передачі покупцю, що робить угоди дійсними з моменту укладення, висновок місцевого господарського суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності є вірним, підставно  застосовано норми ст.ст.71,80 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних  відносин.

Третя особа - Ужгородське міжрегіональне виробниче підприємство технічної інвентаризації своїх пояснень з приводу апеляційної скарги не подало, представника в судове засідання, з невідомих суду причин, не направлено.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

          Закарпатська обласна спілка споживчих товариств разом із своїми членами товариства у 1992 році виступила ініціатором створення ТзОВ Комерційний банк “Коопінвестбанк” відповідно до Закону України “Про господарські товариства”. Зборами учасників “Коопінвестбанку” 22 вересня 1992 року прийнято Установчий договір про створення банку, статутний фонд якого складав 50 мільйонів українських карбованців за рахунок учасників банку, розміри яких встановленні в Установчому договорі.

          Відповідно до угоди між учасниками КБ “Коопінвестбанк” від 08.12.1993р. Закарпатська обласна спілка споживчих товариств надалі виступає єдиним учасником банку з боку споживчої кооперації і захищає її інтереси, як повноправний представник.

          У зв”язку з прийняттям Національним Банком України рішення відносно комерційних банків щодо збільшення нормативу статутного капіталу, з урахуванням ліцензійних вимог для діючих банків, за період з 1992 по 1999р.р. були внесені зміни до Статуту КБ “Коопінвестбанк”, що зареєстровані Національним Банком України, а саме:

1.          Про збільшення Статутного фонду банку до 2000 млн. крб., в тому числі частка облспоживспілки становила 600 млн. крб., що склало 30% (зареєстровано НБУ 03.03.1994р.).

2.          Про збільшення —до 12000 млн. крб., з часткою облспоживспілки 4000 млн. крб. - 33% (зареєстровано НБУ 18.11.1994р.).

3.          Збільшення —до 99000 млн. крб., з часткою облспоживспілки 33000 млн. крб. - 33% (зареєстровано НБУ 11.10.1995р.).

4.          Про збільшення —до 2250 тис. грн., з часткою ОСС 330 тис. грн. - 14,6% (зареєстровано НБУ 10.12.1996р.).

5.          Про збільшення —до 5600 тис. грн., з часткою ОСС 330 тис. грн. - 5,89%  (зареєстровано НБУ 30.04.1998р.).  

          Оскільки у облспоживспілки були відсутні вільні обігові кошти, то треті збори ради облспоживспілки одинадцятого скликання від 30.03.1995р. прийняли постанову, якою вирішили передати частину адмінбудинку облспоживспілки (праве крило) площею 578,6 кв.м. “Коопінвестбанку” як поповнення внеску в статутний фонд та доручили правлінню облспоживспілки створити комісію по оцінці вартості і передачі основних засобів.           

          04.03.1996р. між Закарпатською обласною спілкою споживчих товариств в особі Голови правління та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк “Коопінвестбанк” було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до якого облспоживспілка продала, а “Коопінвестбанк” купив частину будинку у м.Ужгороді по вул. Гойди,10 площею 1104 кв.м, що складає 24/100 від загальної площі, вартістю 16 млн. крб. (160 тис. грн.), в тому числі підвал загальною площею 234,3 кв.м., 1 поверх —303,3 кв.м., 2 поверх —275,3 кв.м., 3 поверх —291,1 кв.м. (п.1.1 договору).

          Передача цього майна у власність “Коопінвестбанку” була проведена на підставі акту прийому-передачі від 10.03.1996р., який є невід”ємною частиною договору (п.2.1).

          Комунальним підприємством “Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації” 07.10.1996р. проведено державну реєстрацію права власності на 24/100 частини будинку площею 1104 кв.м. по вул.Гойди,10 в м.Ужгороді за ТзОВ Комерційний банк “Коопінвестбанк”.  

          Відповідач суму договору перерахував на рахунок Позивача у червні 1996р., що підтверджується меморіальними ордерами №1 на суму 7300000000 крб. та №18 від 06.06.1996р. на суму 8700000000 крб. за червень 1996р.

          Облспоживспілка перерахувала “Коопінвестбанку”, як внесок у статуний фонд, 7300000000 крб. платіжним дорученням №275 від 26.06.1996р.

          Оскільки перерахованих коштів недостатньо було для поповнення статутного фонду відповідно до частки у ньому облспоживспілки, а обігові кошти для цієї мети були відсутні, облспоживспілка 02.12.1996р. укладає з КБ “Коопінвестбанк” додатково ще один договір купівлі-продажу частини правого крила будинку у м.Ужгород по вул.Гойди,10 площею 578,6 кв.м. вартістю 290 тис. грн., зокрема, 1 поверх правого крила площею 303,3 кв.м., 2 поверх правого крила —275,3 кв.м.

          У п.3 договору зазначено, що “Коопінвестбанк” перераховує на розрахунковий рахунок облспоживспілки 290 тис. грн., цю ж суму облспоживспілка  перераховує “Коопінвестбанку” на поповнення статутного фонду.

          Судом першої інстанції встановлено, що відповідач перерахував зазначену суму на рахунок позивача.

          Відповідно до п.2.1 договору сторони підписали акт прийому-передачі частини правого крила будинку загальною площею 578,6 кв.м. залишковою балансовою вартістю 290 тис. грн.

          Постановою правління облспоживспілки від 12.12.1996р. №199 затверджено договір купівлі-продажу частини правого крила будинку по вул. Гойди,10 по залишковій балансовій вартості (в сумі 290 тис. грн.) і вказано: “цю суму перерахувати “Коопінвестбанку” в поповнення Статутного фонду”.

          Отже, за продане праве крило будинку по вул.Гойди,10 облспоживспілка одержала від ТзОВ Кмерційний банк “Коопінвестбанк” всього  450 тис. грн. Вказана частина будівлі передана на баланс відповідачу.

          Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 06.07.2007р. у справі за №4/333 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Закарпатської обласної спілки споживчих товариств (позивача) без задоволення.

          При цьому, колегія виходить з наступного.    

          Судом першої інстанції дано належну правову оцінку укладеним договорам купівлі-продажу нерухомого майна, а, відтак, немає підстав визнавати їх недійсними з огляду на наступне.

          В силу ст.49 Закону України “Про власність” (чинної на момент виникнення спірних правовідносин),  володіння майном вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом.

          Судом встановлено, що відповідач на законних підставах, тобто на підставі укладеного договору купівлі-продажу №1 від 04.03.1996р., акту прийому-передачі від 10.03.1996р., реєстраційного посвідчення, виданого КП “Ужгородське МБТІ” та меморіальних ордерів №1 на суму 7300000000 крб. та №18 від 06.06.1996р. на суму 8700000000 крб. - документів, які підтверджують оплату вартості будівлі у розмірі 160,00 тис. грн набув у власність 24/100 частини будинку площею 1104 кв.м. по вул. Гойди,10 в м. Ужгороді, що також встановлено рішенням господарського суду від 26.06.2002р. у справі №4/122 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2002р.

          Про безпідставність вимог Скаржника свідчить і той факт, що Прокуратурою Закарпатської області 20.09.2005р. винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, винесеної за наслідками перевірки законності укладених договорів купівлі-продажу на підставі звернення голови правління облспоживспілки Цап В.В.          

          Прокуратурою Закарпатської області встановлено, що службові особи облспоживспілки та ТзОВ КБ “Коопінвестбанк” діяли виключно в правовому полі та у відповідності до своїх посадових повноважень, а тому в діях колишніх працівників цих організацій відсутні будь-які ознаки зловживання службовим становищем, оскільки сторони уклали не забороненні чинним законодавством цивільно-правові угоди. При цьому позивачу не заподіяно ніякої майнової шкоди, оскільки за продані об”єкти він отримав відповідну плату у розмірі 450 тис. грн., частина з яких була перерахована в Статутний фонд відповідача, інша частина –залишилась на рахунку позивача .

          Статутом облспоживспілки не обмежене право голови правління укладати угоди (п.п.”г”п.4.16 Статуту), а факт підписання 10.03.1996р. акту прийому-передачі сторонами, зняття 24/100 частини будівлі з балансу позивача на підставі первинних документів обліку, оплата вартості будівлі у розмірі 160,00 тис. грн. та передання цієї частини будівлі на баланс відповідача свідчить про визнання позивачем  укладення оспорюваного договору №1 від 04.03.1996р.

          Тобто, позивачем вчинено усі фактичні дії щодо схвалення оспорюваного договору.

          Ч.2 ст.63 ЦК УРСР передбачено, що наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

          У роз”ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 з наступними змінами “Про деякі питання вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

          Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що голова правління Закарпатської обласної спілки споживчих товарист, уклав договір купівлі-продажу №1 від 04.03.1996р., який в подальшому був схвалений позивачем та, який породжує відповідні правові наслідки, а саме: законне набуття Відповідачем права власності на 24/100 частини будинку площею 1104 кв.м. по вул. Гойди,10 в м. Ужгороді, на підставі якого КП “Ужгородське МБТІ” проведено державну реєстрацію права власності та видано свідоцтво про право власності.

          Що стосується договору купівлі-продажу №1 від 02.12.1996р., то його укладення було затверджено постановою правління облспоживспілки від 12.12.1996р. №199, як цього вимагає ч.2 ст.10 Закрну України “Про спроживчу кооперацію” та п.3.8 Статуту позивача,а це, в свою чергу, також свідчить про правомірність дій голови правління та дійсність укладеного ним договору купівлі-продажу.   

          Відповідно безпідставними є доводи скаржника про недійсність оспорюваних договорів, а. відтак, незаконність рішення господарського суду Закарпатської області від 06.07.2007р.  

          Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними на підставі ст.48 ЦК УПСР, яка передбачає, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, не має.

          Разом з тим, не можна погодитись із застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин положень щодо строку позовної давності, як підстави для відмови в задоволенні позову.

          У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, постановляється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

         За цих обставин, посилання місцевого господарського суду на пропуск позовної давності підлягає  виключенню з мотивувальної частини рішення.

         Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 06.07.2007р. у справі за № 4/333 відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.          

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської   області від 6.07.2007 р.

у справі №4/333 залишити без змін, апеляційну скаргу Закарпатської обласної спілки споживчих товариств, м.Ужгород –без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд  Закарпатської    області.

Головуючий-суддя                                                                                          Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                                        Давид Л.Л.                                                                        

Суддя                                                                                                      Мурська  Х.В.