ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.09.10Справа №2а-12397/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Асєєвої Л.О., за участю
представника позивача - Касьянової В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
про обмеження права на мирні зібрання
третя особа –Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим,
про обмеження права на мірні зібрання,
Суть спору: Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, (далі –відповідач 1), ОСОБА_3, (далі –відповідач 2), ОСОБА_4, (далі –відповідач 3), ОСОБА_5, (далі –відповідач 4), ОСОБА_6 (далі-відповідач 5) про обмеження права на мірні зібрання, шляхом заборони відповідачу організації та проведення з 28.09.10р. безстрокової акції протесту перед адміністративною будівлею Ради Міністрів АР Крим на пл. ім. Леніна м. Сімферополя, згідно поданого повідомлення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено встановлений законодавством строк повідомлення органу місцевого самоврядування про проведення акції протесту, порушено оформлення повідомлення (відсутній строк проведення акції, про уповноважених осіб, місця їх проживання та роботи). Крім цього, проведення акції протесту може створити перешкоду для вільного пересування пішоходів у даному районі, вільному доступу до будівлі Ради Міністрів АР Крим, стати причиною порушення режиму її роботи, також може бути обмежено рух громадського та індивідуального транспорту у центрі міста у зв’язку з відволіканням водіїв від дорожньої обстановки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.10р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 27.09.10р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (далі –третя особа).
Представник позивача у судовому засадні наполягав на задоволенні позовних вимог, визначив, що проведення відповідачами даних заходів буде перешкоджати роботі державних, громадських, культурних установ, розташованих у даному районі, підтриманню громадського порядку, також вказав, що листом Сімферопольського виконкому від 27.09.10 року відповідачу не погоджено проведення заявленої ним акції, оскільки площа Леніна представлена для проведення масових заходів, у зв’язку з Днем міста, загальнодержавними празниками, пам’ятними датами, які плануються відповідно до Законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових та інших актів АР Крим, актів міської ради та його виконавчого комітету, Сімферопольського міського голови, а також у період виборчих компаній.
Відповідачі у судове засідання не з’явились. У зв’язку з обмеженим терміном розгляду справи, передбаченим ч.4 ст. 182 КАС України та невідкладністю розгляду справи, оскільки адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується невідкладно у разі відкриття провадження у справі менш як за три дні до проведення відповідних заходів, судом вжито заходів про повідомлення відповідача за місцем його проживання.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, надав письмову заяву про розгляд справи у відсутності його представника.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 21.09.10р. звернулися до Ради Міністрів АРК з повідомленням про проведення з 21.09.2010 року безстрокової акції протесту на теріторії Вілінської селищної ради, а з 27.09.10р. про перенесення акції протесту на площю ім. Леніна м. Сімферополя біля Ради Міністрів АР Крим.
Відповідно до супровідного листа від 27.09.2010 року Ради Міністрів АРК повідомлення громадян про проведення акції протесту було спрямоване на адресу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради.
Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради 27 вересня 2010 року листом № 10762/24/01-01 повідомив відповідача про те, що орган місцевого самоврядування не погодив проведення безстрокової акції протесту, оскільки площа ім. Леніна представлена для проведення масових заходів, у зв’язку з Днем міста, загальнодержавними празниками, пам’ятними датами, які плануються відповідно до Законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових та інших актів АР Крим, актів міської ради та його виконавчого комітету, Сімферопольського міського голови, а також у період виборчих компаній, а запропонував проведення акції у сквері ім. Шевченка або бульварі ім. Леніна м. Сімферополя.
Як вбачається із зазначеного листа позивача, підставою для відмови у погодженні проведення акції протесту у визначеному заявником місці є ті обставини, що проводити збори, мітинги, демонстрації, інші масові заходи громадяни, в тому числі об’єднання громадян, можуть за умови обов’язкового, завчасного повідомлення про це органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Перевіряючи законність та обгрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року №4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. При здійсненні громадянами права на свободу думки і слова на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади –мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до видання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що акти місцевих рад, прийняті в межах наданих їм повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008р. "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" (зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1061 від 25.04.2008р.) затверджені Положенням про порядок організації і проведення масових заходів у місті Сімферополі та Перелік місць, які пропонуються для проведення масових заходів у місті Сімферополі.
Вищезазначене Положення і Перелік встановлюють порядок організації і проведення недержавних масових заходів в місті Сімферополі шляхом визначення порядку, форми і строку звернення організаторів таких заходів, порядку повернення заяв (повідомлень) без розгляду, підстав для відмови у погоджені, обов’язків організаторів щодо облаштування місць проведення заходів (пересувних санвузлів), страхування відповідальності організаторів перед третіми особами та інше, а також рекомендовані місця проведення заходів.
Крім того, Указом Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”від 28.07.88р. №9306-XI, затверджений порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР. Також, відповідно до цього Указу заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви. З урахуванням того, що відповідач сповістив позивача за сім днів до початку проведення заходу, такий строк дає можливість органу виконавчої влади прийняти міри щодо забезпечення громадського порядку, тому суд вважає, що відповідачі завчасно сповістили органи про проведення пікету.
Аналіз рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008р. "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" свідчить про звуження останніми конституційних прав громадян на мирні збори шляхом встановлення штучних умов необхідних для реалізації громадянам такого права в м. Сімферополі та заборони проведення таких зборів у центральній частині міста, у зв’язку з чим при вирішені справи керуючись принципом законності (ч.4 ст.9 КАС України) суд не застосовує зазначені нормативно-правові акти виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу (КАС України, Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод).
Крім того, стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема передбачено, що:
– кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів;
– здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
На думку суду, таке поєднання двох свобод в одному положенні не є випадковим, адже свобода об'єднання фактично містить як компонент свободу зібрань.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини свобода мирних зібрань, як і свобода вираження, "є фундаментальним правом у демократичному суспільстві та … є однією з підвалин такого суспільства" (Rassemblement jurassien et Unite jurassienne v. Switzerland, 1980).
Згідно статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами частині 5 статті 182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання лише у разі створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань. Крім того суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку (при цьому законодавець вживає сполучник "та", а не "чи" і "або"), що означає необхідність встановлення наявності одразу двох чинників –порушення національної безпеки та громадського порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Законодавчого визначення громадського правопорядку не має. Водночас, суд доходить до висновку, що під "громадським правопорядком" слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Тобто, умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Як слідує із документів наявних у матеріалах справи, відповідач планує проведення масових заходів з мирною метою, і не планує сприяти чи створювати загрозу заворушень, злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Допустимих доказів, які б спростовували зазначену у повідомлені відповідача мету проведення мирного зібрання, з боку представника позивача суду не надано.
В судовому засідані представником позивача надені документи на підтвердження того, що 28.09.2010 року з 13:30 до 22:00 Сімферопольською міською організацією Партії Регіонів на площі Леніна буде проведена масова акція «Зробимо Крим Перлиною України», тому на думку представника позивача проведення в один день двох акцій може призвести до виникнення суттєвих суперечок на площі ім. Леніна м. Сімферополя біля Ради Міністрів АР Крим, до протистоянь з приводу різності політичних поглядів у формі відкритих зіткнень, з елементами насильства, яки можуть призвести до завдання шкоди здоров’ю громадян та порушень громадського порядку у результаті проведення масового заходу.
Суд вважає, що реальність будь-якої небезпеки позивачем не доведена, наявність інтересів національної безпеки і громадського порядку виходячи з заявлених позовних вимог і форми (заворушень, злочинів тощо) очікуємої небезпеки на підтвердження своїх припущень позивачем не визначені. Крім того, позивачем на підтвердження своїх припущень стосовно реальності порушення громадського порядку, санітарії, ускладнення діяльності державних, громадських, культурних установ, розташованих у даному районі, вільному пересуванню пішоходів, відволіче значні сили правоохоронних органів, що може спричинити ріст правопорушень і злочинів в районах міста не наведено та доказів суду не надано.
За таких обставин, судом не можуть бути прийняті твердження представника позивача щодо існування реальної небезпеки порушення громадського порядку, у разі проведення відповідачами масового заходу та зазначає, що воно є безпідставним.
Суд звертає увагу сторін на те, що у чинному законодавстві України поняття “мітинг”, “збір”, “демонстрація”, “вуличний похід”, “пікетування” наведені лише в наказі МВС України №404 від 28.07.1994р. “Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України”, відповідно до якого: збори - це спільна, спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, викликана необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем; мітинг - масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові); демонстрація - масове находження громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, в тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. (Цей захід може проявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо.); вуличний похід проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики; пікетування - форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об'єднань, підприємств з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації.
Із наведених дефініцій випливає, що зазначені заходи мають короткостроковий характер, тобто із закінченням висловлювання своїх громадських, політичних уподобань, думок, заперечень мета зазначених заходів є вичерпаною, а відтак право на проведення відповідних заходів є реалізованим. Тобто проведення акції протесту після закінчення роботи відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, тобто після 18:00, а також проведення акції протесту безстроково не відповідає ані формі ані меті відповідного заходу. Крім того, суд зазначає, що проведення безстрокової акції протесту взагалі не передбачено нормами діючого законодавства.
В свою чергу позивач просить обмежити право відповідачів на мирні зібрання з 28.09.2010 р., але враховуючі, що запланована на 27.09.2010 року акція протесту не була проведена, що підтверджується матеріалами справи, а також відсутність підстав для відмови у реалізації права громадян на мірні зібрання для висловлювання своєї громадської позиції, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У повному обсязі постанова виготовлена 28 вересня 2010 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст.160-163, 182, п.6 ч.1 ст.256 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Обмежити право на мирні зібрання шляхом заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 проведення безстрокової акції протесту біля будівлі Ради Міністрів АР Крим на пл. ім. Леніна м. Сімферополя після 18:00 28.09.2010року.
3. В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.