ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 серпня 2010 року                               м. Київ                                        П-101/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                                           Рецебуринського Ю. Й.,

суддів                                                                       Сороки М. О.,

                                                                            Розваляєвої Т. С.,

                                                                                            Ханової Р. Ф.,

                                                                                 Черпака Ю. К.,

секретаря судового засідання                                Александрової Я. А.,

за участю:

позивача- ОСОБА_6,

представників: Вищої ради юстиції - Малиновської В. М.,

Верховної Ради України - Лаптієва А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовами ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання незаконними і скасування рішення та подання, і до Верховної Ради України про визнання незаконною і скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції № 337/0/15-10 від 17 травня 2010 року «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси за порушення присяги», визнання незаконним і скасування подання Вищої ради юстиції до Верховної ради України від 31 травня 2010 року № 33/0/12-10 в частині звільнення ОСОБА_6 з посади судді. В подальшому позивач збільшив позовні вимоги і просив також визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року за № 2352-VI в частині звільнення ОСОБА_6 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси.

В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що при здійсненні правосуддя ним не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, які потягли за собою істотні наслідки. Вища рада юстиції, розглядаючи щодо нього питання про звільнення з посади судді, вийшла за межі наданих їй повноважень, перебравши на себе функції апеляційного суду; він не був повідомлений про розгляд пропозиції члена Вищої ради юстиції щодо  його звільнення, в зв’язку з чим не зміг скористатися своїм правом на захист; при зверненні до Верховної Ради України з поданням про звільнення його з посади судді допустила порушення вимог ч. 3 ст. 2 КАС України. При розгляді цього подання Верховною Радою України він був позбавлений права належним чином захистити себе в Комітеті з питань правосуддя, а також не зміг з’явитися і дати свої пояснення на пленарному засіданні, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні, про що відповідач був належним чином повідомлений.

Вища рада юстиції проти позову заперечила з огляду на те, що під час прийняття рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду юстиції»та згідно із Регламентом Вищої ради юстиції. Вказала, що рішення ухвалювалося з дотриманням процедури його прийняття та з повідомленням позивача про результати перевірки та дату засідання Ради.

Верховна Ради України проти позову заперечила, пославшись на те, що судді Демченку М.О. було відомо про отримання подання Вищої ради юстиції про звільнення його з посади, він неодноразово повідомлявся про дату та час розгляду цього питання. Постанову про звільнення ОСОБА_6 з посади судді прийнято відповідно до наданих Верховній Раді України повноважень, згідно Конституції України, Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»; висновки Комітету з питань правосуддя мають рекомендаційний характер.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

ОСОБА_6 Указом Президента України від 28 грудня 1999 року призначений суддею Теплодарського міського суду Одеської області. 28 вересня 2000 року прийняв присягу судді.

25 січня 2003 року переведений на посаду судді Малиновського районного суду м. Одеси. Постановою Верховної Ради України від 6 грудня 2004 року ОСОБА_6 обраний суддею цього ж суду безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI ОСОБА_6 звільнений з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси у зв’язку з порушенням присяги  (а. с. 66-67).

Підставою прийняття цього акту стало рішення Вищої ради юстиції від 17 травня 2010 року № 337/0/15-10 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси»(а. с. 86-91).

Підставою для внесення Вищою радою юстиції подання та прийняття Верховною Радою України постанови стали такі обставини.

Вища рада юстиції, приймаючи рішення щодо судді ОСОБА_6, зазначила, що суддя допустив порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді цивільної справи № 2-8055/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»(далі –ТОВ «Консент») до ОСОБА_9 та Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення грошових коштів; цивільної справи № 2-8190/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд-2»(далі –ТОВ «Вінд-2») до Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ОСОБА_10, Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвент»(далі –ТОВ «Конвент») про визнання права власності на нерухоме майно, зміну адреси нерухомого майна та зобов’язання вчинити певні дії.

Вища рада юстиції прийшла до висновку, що допущені суддею Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_6  порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів в його чесності і сумлінності і є безумовною підставою для внесення подання про звільнення з посади за порушення присяги.

Даючи юридичний аналіз діям і рішенням Вищої ради юстиції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 131 Конституції України та статтею 3 Закону України “Про Вищу раду юстиції” останній надані повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад, у тому числі за особливих обставин, однією з яких є порушення суддею присяги.

Порядок здійснення Вищою радою юстиції своїх повноважень щодо розгляду питання про звільнення судді з посади за порушення присяги визначений статтею 32 Закону України “Про вищу раду юстиції”.

Так, зазначеною статтею (в редакції Закону України від 13 травня 2010 року № 2181-VI, який набрав чинності 15 травня 2010 року) передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини 5 статті 126 Конституції України, Вища рада юстиції розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Запрошення судді, справа якого розглядається, є обов’язковим. У разі неможливості взяти у засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя, справа якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов’язковому порядку. Повторне нез’явлення такого судді є підставою для розгляду справи за його відсутності. Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини 5 статті 126 Конституції України приймається більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції (11 голосів).

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002  роз’яснив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України тільки Вища рада юстиції має виключне конституційне повноваження вносити подання про звільнення суддів з посади і що будь-яких застережень чи обмежень у реалізації цього повноваження Конституція України не передбачає.

Таким чином, процедура прийняття рішення щодо подання про звільнення судді з посади проведена Вищою радою юстиції на підставі, в межах та у спосіб, встановлений законодавством України, та без порушення прав позивача, оскільки він був повідомлений на 19 квітня 2010 року, на 17 травня 2010 року про розгляд подання про його звільнення та надав письмові пояснення з цього приводу, які були прийняті до уваги на засіданні Вищої ради юстиції.

З позовом до Малиновського районного суду м. Одеса від імені ТОВ «Консент»звернувся ОСОБА_11 Приймаючи позовну заяву, суддя ОСОБА_6 в порушення ч. 7 ст. 119 ЦПК України не перевірив повноваження представника позивача: довіреність чи інший документ, що посвідчує повноваження особи на представництво, в матеріалах справи відсутні; в протоколі судового засідання від 19 жовтня 2007 року, де зазначено про присутність ОСОБА_11, посилань на такі документи немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України встановлено правило виключної підсудності, за якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцем знаходження майна або основної його частини.

Але таких вимог суддею дотримано не було: справу за позовом про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення грошових коштів розглянуто за правилами підсудності кількох вимог, пов’язаних між собою.

При постановлені заочного рішення у справі суддею порушені умови та порядок проведення заочного розгляду справи, встановлені статтями 224, 225 ЦПК України: належне повідомлення відповідачів про час, місце і дату розгляду в справі відсутнє; ухвала про заочний розгляд не постановлялась. В протоколі від 19 жовтня 2007 року відсутнє зазначення про постановлення такої ухвали в судовому засіданні, що спростовує доводи позивача про її винесення. В описовій частині рішення не вказано, що справа розглядалася за відсутності відповідача у порядку заочного провадження. Посилань на норми Цивільного процесуального кодексу, які врегульовують заочний розгляд справи, суддею не зроблено.

Як вказано в позовній заяві, підставою для звернення з цим позовом став факт втрати реєстраційних документів позивача. Однак посилання на конкретні докази в позовні заяві не наведені. При розгляді справи обставини втрати документів не встановлені.

Згідно із статтею 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законодавством. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Такі вимоги встановлені і для заочного рішення відповідно до статті 226 ЦПК України.

При прийнятті позовної заяви ТОВ «Вінд-2»до Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ОСОБА_10, ТОВ «Консент»про визнання права власності на нерухоме майно, зміну адреси нерухомого майна та зобов’язання вчинити певні дії суддею ОСОБА_6, як і в попередньому випадку, порушено правило виключної підсудності при розгляді справи щодо нерухомого майна.

Згідно змісту позовної заяви підставою для звернення з цим позовом стала одностороння відмова ОСОБА_10 від виконання обов’язків за договором про надання юридичних послуг, за якими він повинен був здійснити всі необхідні дії щодо юридичного супроводження договорів грошової позики та іпотеки, укладених між ТОВ «Консент»та ТОВ «Вінд-2». Відповідні докази щодо наявності такого договору і відмови від його виконання в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета спору.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_6 8 листопада 2007 року затверджено мирову угоду між ТОВ «Вінд-2», ТОВ «Консент»та ОСОБА_10, згідно з якою зобов’язано Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності на 45 об’єктів нерухомості і зобов’язано зареєструвати ці об’єкти за іншими поштовими адресами; визнано за ТОВ «Вінд-2»право власності на зазначене нерухоме майно за новими поштовими адресами; як наслідок укладення мирової угоди, закрито провадження у справі.

Вирішивши спір у справі шляхом затвердження мирової угоди, суд під головуванням ОСОБА_6 стосовно відповідачів ОСОБА_10 і Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»питання не розглянув. В той же час судом зобов’язано Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації, яке не було учасником мирової угоди, до вчинення певних дій.

При перегляді ухвали Малиновського районного суду м. Одеси про затвердження мирової угоди Апеляційний суд Одеської області встановив, що на момент укладання мирової угоди оспорюване майно перебувало в іпотеці згідно із договором від 18 червня 2007 року між ТОВ «Консент»та ЗАТ КБ «Кредит- Дніпро».

Відповідно до статті 6 Закону України “Про статус суддів” суддя при здійсненні правосуддя зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності. Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 10 цього Закону, суддя урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим.

Зазначені обов’язки судді є професійними стандартами, що являють собою ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити своєю ціллю і якої повинен дотримуватися.

В статті 12 Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з’їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Виходячи з цього, суть порушення присяги пов’язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.

Прийняття рішень у зазначених справах без перевірки повноважень особи, що звернулася до суду, з порушенням правил виключної підсудності, за відсутності відповідачів, яких суд не повідомив належним чином про час і місце судового засідання, з порушенням умов і порядку прийняття заочного рішення та затвердження мирової угоди, є явним порушенням закону, не сумісним з чесним і сумлінним виконанням обов’язків судді, повним, всебічним та об’єктивним розглядом судової справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено право кожного на справедливий розгляд справи, що є однією з ознак принципу верховенства права. Європейський Суд з прав людини вважає, що поняття справедливого судового розгляду, про яке йдеться в пункті 1 статті 6 зазначеної Конвенції, передбачає необхідність дотримання засад рівності та змагальності сторін.

Недотримання процесуального закону суддею ОСОБА_6 при розгляді вказаних справ є порушенням згаданих засад правосуддя і не може розцінюватися як справедливий розгляд справи.

Маючи статус професійного судді і значний досвід роботи в правозастосовчій галузі, ОСОБА_6 повинен був розуміти, що вирішенням справи у зазначений спосіб не дотримуються гарантовані законом права та свободи відповідачів на участь в судових засіданнях, подання ними доказів і доведення перед судом їх переконливості.

Така його поведінка при виконанні професійних обов’язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та наносить шкоду престижу судової влади.

За наведених особливих обставин, коли суддя ОСОБА_6 свідомо порушив очевидні і зрозумілі за змістом вимоги процесуального закону, його дії підпадають під ознаки порушення присяги судді.

З врахуванням цього Вища рада юстиції обґрунтовано і в межах наданих повноважень прийняла рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді ОСОБА_6 за порушення присяги судді, а тому рішення і подання Вищої ради юстиції є законними.

Щодо вимог позивача про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI «Про звільнення суддів»в частині звільнення ОСОБА_6 з посади судді за порушення присяги, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Верховної Ради України обґрунтовані порушенням процедури прийняття постанови про звільнення з посади судді.

Порядок обрання та звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом України (далі- Закон) “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону після подання Вищою радою юстиції до Верховної Ради України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково, відповідний Комітет Верховної Ради України розглядає це подання і приймає рішення по його суті. Далі відбувається розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України і прийняття Верховною Радою України рішення стосовно звільнення судді з посади.

Частиною 2 статті 20 Закону передбачена обов’язкова участь судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення з посади з підстав, визначених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, у засіданні Комітету Верховної Ради України.

Згідно із частиною 3 статті 20 Закону у разі повторної неявки без поважних причин судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, з установленням Комітетом Верховної Ради України факту отримання цією особою повідомлення про час і місце засідання розгляд питання щодо цього судді проводиться за його відсутності. Комітет Верховної Ради України надає оцінку поважності причин неявки.

Частиною 2 статті 22, частинами 1 і 2 статті 23 Закону встановлено порядок запрошення осіб для розгляду питання про звільнення судді, обраного безстроково, та порядок розгляду даного питання на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Відповідно до вказаних норм Закону присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, є обов'язковою. Неявка на засідання не є перешкодою для вирішення питання по суті. Кожна кандидатура для звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету Верховної Ради України. У разі якщо суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховуються обов’язково.

Матеріали справи свідчать про такі фактичні обставини в цій частині.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 1625-IV, 31 травня 2010 року на адресу Верховної Ради України надійшло подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси за порушення ним присяги судді.

Комітетом з питань правосуддя Верховної Ради України (далі - Комітет), урядовими телеграмами на адресу ОСОБА_6 було направлено повідомлення про розгляд 2 червня 2010 року та 16 червня 2010 року на засіданні Комітету питання про звільнення його з посади професійного судді, що позивач не заперечує.

Проте, позивач на засідання Комітету 2 червня 2010 року та 16 червня 2010 року не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи, перше повідомлення про засідання Комітету 2 червня 2010 року о 15 год. 00 хв. позивач отримав в цей день о 10 год. 15 хв., а тому не мав фізичної можливості прибути на засідання, оскільки проживає в м. Одеса, сповістивши про це Комітет факсовим повідомленням, в якому просив  відкласти розгляд подання Вищої ради юстиції (а. с. 70). Зазначені обставини приймаються судовою колегією як доказ неможливості прибуття позивача на засідання Комітету з підстав його несвоєчасного повідомлення.

16 червня 2010 року позивач не прибув на засідання Комітету в зв’язку з перебуванням на лікарняному з 14 червня 2010 року. Про дані обставини Комітет був проінформований заступником голови Малиновського районного суду м. Одеси Граніним В.Л. по факсу 15 червня 2010 року (а. с. 62). Таким чином, позивач вдруге не прибув на засідання Комітету за поважних причин.

Проте, на засіданні Комітету 16 червня 2010 року було розглянуте та обговорене питання щодо порушення суддею ОСОБА_6 присяги, за результатами розгляду якого вирішено підтримати подання Вищої ради юстиції та рекомендувати Верховній Раді України на пленарному засіданні 17 червня 2010 року звільнити ОСОБА_6 з посади судді.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягів з протоколу засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя № 63 від 2 червня 2010 року та протоколу № 64 від 16 червня 2010 року, Комітет розглянув подання про звільнення судді Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 у зв’язку з порушенням ним присяги судді за його відсутності як 2 червня, так і 16 червня 2010 року. Також колегія суддів звертає увагу, що обговорення питання причин неприбуття на засідання Комітету судді у протоколах Комітету не відображено.

Виходячи з цього, суд вважає що Верховною Радою України не доведено обставин розгляду поважності причин неявки судді на засідання Комітету 2 та 16 червня 2010 року.

Пленарне засідання Верховної Ради України призначено на 17 червня 2010 року, про час і місце його проведення ОСОБА_6 повідомлений телеграмою (а. с. 63).

На пленарне засідання Верховної Ради України позивач не з'явився, оскільки перебував на лікарняному з 14 червня 2010 року (а. с. 64).

Факт стаціонарного лікування ОСОБА_6 з 14 червня по 30 червня 2010 року в міській клінічній лікарні Малиновського району м. Одеси підтверджується листком непрацездатності цієї медичної установи (а. с. 64). Зазначене свідчить про поважність причини його неприбуття на засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя та на пленарне засідання Верховної Ради України, у зв’язку з чим ОСОБА_6 не зміг надати свої пояснення і заперечення.

Суд приходить до висновку, що підставою для прийняття рішення Верховною Радою України у вигляді постанови «Про звільнення суддів»базувалося на рекомендаціях Комітету з питань правосуддя, який здійснював попередній розгляд подання Вищої ради юстиції. А враховуючи, що позивач не зміг прибути на засідання, не надав пояснення стосовно обставин, викладених у поданні Вищої ради юстиції про його звільнення з посади, тобто не була забезпечена процедура розгляду цього питання, передбачена Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», то колегія суддів вважає порушеними права позивача Верховною Радою України при прийнятті 17 червня 2010 року постанови № 2352-VI «Про звільнення суддів»в частині звільнення ОСОБА_6 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси за порушення присяги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, а саме: про визнання незаконною постанови Верховної Ради України від 17 червня 2010 року за № 2352-VI в частині звільнення ОСОБА_6 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 161-163, 171-1, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року за № 2352-VI в частині звільнення ОСОБА_6 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси.

В позові ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним і скасування рішення № 337/0/15-10 від 17 травня 2010 року «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси за порушення присяги» відмовити.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий                                                                Ю. Й. Рецебуринський

Судді                                                                                 М. О. Сорока

                                                                                          Т. С. Розваляєва

                                                                                          Р. Ф. Ханова

                                                                                           Ю. К. Черпак