ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" лютого 2010 р. м. Київ К-5057/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Головчук С.В.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій незаконними, перерахунок пенсії, –
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області перерахувати та виплатити йому пенсію по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 липня 2008 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_4 незаконними. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01 липня 2008 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року змінено постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року. Абзац 3 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року викладено в такій редакції: «Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01 липня 2008 року». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справ ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом третьої групи, має право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
09 липня 2008 року ОСОБА_4 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на що 24 липня 2008 року отримав відмову.
Відповідно до статті 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам III групи призначається у розмірі –50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по III групі інвалідності, –6 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік” затверджено наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць: з 01.01.2008 року - 470 грн.; з 01.04.2008 року - 481 грн.; з 01.07.2008 року –482 грн.; з 01.10.2008 року –498 грн.
Таким чином, для позивача як інваліда III групи, особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись виходячи із наведених розмірів.
Отже, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, слід зазначити наступне.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
текст ст. 50 закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;
текст ст. 54 закону викладено у такій редакції: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таки чином, судами попередніх інстанцій правильно було застосовані норми Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка була чинною до внесення змін Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.
Керуючись статтями 220№, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року, якою змінено постанову суду першої інстанції, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
С.В. Головчук
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко