АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Кучевського П.В.
Суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.
При секретарі: Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченого щомісячного державного соціального підвищення до пенсії «дитині війни»,-
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області недоплаченого щомісячного державного соціального підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.04.2010 року в розмірі 3135,40 грн., зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати в подальшому щомісячне державне соціальне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року. В решті позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що дана скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. має статус дитини війни.
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області.
Положенням ст. 6 вищезазначеного закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище закону, якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
При цьому, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції. А саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Аналогічне положення викладене в ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У 2007 році ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни не виплачувалося, а з 01 січня 2008 року по квітень 2010 року виплачувалося у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області від 23 червня 2010 року №568/06-31/02 (а.с. 13).
Таким чином, відповідач в порушення норм матеріального права, не здійснив відповідне підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та не здійснював таке підвищення у 2010 році, а тому така бездіяльність відповідача та відмова у проведенні перерахунку пенсії в розмірі 30% підвищення до пенсії як дитині війни є неправомірними.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 зазначеного закону мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ України в Іллінецькому районі Вінницької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування. Однак, відповідач у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводив, а тому висновок суду першої інстанції про визнання дій відповідача щодо недонарахування та недоплати позивачу підвищення до пенсії неправомірними є обґрунтованим.
При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в задоволенні вимог про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області здійснювати нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» необхідно відмовити, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а тому такі вимоги суперечать чинному законодавству.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
За таких обставин, суд повно та всебічно з’ясував обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області відхилити .
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України з дня набрання нею законної сили протягом двох місяців.
Головуючий: /підпис/
Судді: / підписи/
З оригіналом вірно: