АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                                               Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 серпня 2010 року                                                                                                м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

                            Головуючого: Кучевського  П.В.

                            Суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.

                            При  секретарі: Сніжко О.А.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про визнання незаконними дій управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі та стягнення недоплаченого щомісячного державного соціального підвищення до пенсії «дитині війни»,-

                                                        в с т а н о в и л а :  

            В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про визнання дій відповідача щодо не донарахування щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни неправомірними, стягнення на його користь зазначеного підвищення за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р. по 01.03.2010 р.  в розмірі 2976,70 грн., а також зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати в подальшому щомісячне державне соціальне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, що  втратили працездатність, визначеного законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

           Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути із управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачене щомісячне державне  соціальне підвищення за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.03.2010 року в розмірі 2976,70 грн. Решту позовних вимог залишено без розгляду, як такі, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Стягнуто на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору сплачені ним при подачі позовної заяви за рахунок Державного бюджету України. Судові витрати в сумі 47,60 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу компенсовано за рахунок Державного бюджету України.

           В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

            Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість  рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що дана скарга підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

             Відповідно до ст. 213 ЦП України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

             Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

             Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

             По справі встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. має статус дитини війни.

             Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області.

             Положенням ст. 6 вищезазначеного закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

             Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище закону, якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

             Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

             При цьому, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції. А саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).            

            Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

           Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

         Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

          Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

          Аналогічне положення викладене в ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

          Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року.            

         Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         У 2007 році підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 не виплачувалося, а з 01 січня 2008 року по 01 березня 2010 року виплачувалося у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області від 13 квітня 2010 року №311/06-31/02 (а.с. 15).

          Таким чином, відповідач в порушення норм матеріального права, не здійснив відповідне підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня  2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та не здійснював таке підвищення з 01 січня 2010 року по 01 березня 2010 року, а тому така бездіяльність відповідача та відмова  у проведенні перерахунку пенсії в розмірі 30% підвищення до пенсії як дитині війни є неправомірними.

          Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 зазначеного закону мінімального розміру пенсії за віком.

             Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, відповідно до п.1,2 ч.3 ст. 105 КАС України підлягають розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, в зв’язку з чим в цій частині такі вимоги підлягають залишенню без розгляду, а вимоги про стягнення на користь позивача недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни - до задоволення.

             З такими висновками суду погодитися неможливо, з огляду на наступне.

             Згідно з ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

             Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків, або грошової компенсації замість них.  

       Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10).

             Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

            Відповідно до ч.2 ст. 5, ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове  пенсійне страхування» обов’язки щодо нарахування, та виплати пенсій, покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, Пенсійний фонд України та його територіальні органи, зокрема управління Пенсійного фонду України є відповідачами у даній категорії справ.

          Таким чином, суд не наділений повноваженнями щодо здійснення нарахування, виплати, перерахунку пенсій та інших виплат, перевірки наданих позивачем розрахунків, та не може встановлювати та стягувати конкретні суми соціальних виплат.

            Враховуючи наведене, розглядаючи справу  в порядку цивільного судочинства, з метою захисту порушеного права позивача суд, відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України та ст.16 ЦК України може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень до здійснення певних дій, а в даному випадку нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          При цьому, суд першої інстанції правильно встановив, що в задоволенні вимог про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області здійснювати нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, що  втратили працездатність, визначеного законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» необхідно відмовити, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а тому такі вимоги суперечать чинному законодавству.  

           За таких обставин, оскільки при вирішенні справи, судом першої інстанції було порушено вимоги матеріального та неправильно застосовано норми процесуального права, рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення .

            Враховуючи те, що ОСОБА_1 не обмежував свої позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії дитині війни конкретним періодом, порушене право позивача підлягає поновленню по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, а саме по 02 серпня 2010 року.                        

            Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                        в и р і ш и л а:

            Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області щодо невиплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченим ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнобов’язкове пенсійне страхування» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 02 серпня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку  до Верховного Суду України з дня набрання ним законної сили протягом двох місяців.

                    Головуючий: /підпис/

                    Судді: / підписи/

                    З оригіналом вірно: