СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 квітня 2010 року Справа № 2-21/11027-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Соколов Максим Анатолійович, довіреність № б/н від 19.04.10, закрите акціонерне товариство "Кримсько-американська торгово-промислова компанія";
представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "НТС";
представник відповідача, Кірдан Роман Петрович, довіреність № б/н від 02.02.08, товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575";
розглянувши апеляційні скарги закритого акціонерного товариства "Кримсько-американська торгово-промислова компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І. ) від 14 січня 2010 року у справі № 2-21/11027-2008
за позовом закритого акціонерного товариства "Кримсько-американська торгово-промислова компанія" (а/с 1595, місто Сімферополь, 95034)
до товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" (вул. Полігонна, 87-а, місто Сімферополь, 95000)
товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" (вул. Бородіна, 18-а, місто Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Кримсько-американська торгово-промислова компанія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НТС", товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" про визнання недійсним договору купівлі –продажу цілісного майнового комплексу від 08 лютого 2006 року, укладеного між відповідачами.
Позивач з посилання на загальні положення про недійсність правочину обґрунтовує свої вимоги тим, що продавець за оскаржуваною угодою на час її укладення не був одноособовим власником майна, оскільки відповідно до умов контракту про спільну інвестиційну діяльність спірне майно є спільною пайовою (сумісною) власністю сторін, а тому він не мав належних повноважень для його відчуження.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 року у справі № 2-21/11027-2008 у задоволенні позову відмовлено.
В основу судового рішення покладений висновок про те, що належним доказами у справі не підтверджується факт відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" права власності на предмет продажу, оскільки відповідно до пунктів 16, 14 контракту про спільну інвестиційну діяльність спірне майно передавалось у володіння, а не у власність спільно діючих сторін контракту, у зв’язку з чим підстави позову є недостатніми для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.
Не погодившись з рішенням суду, закрите акціонерне товариство "Кримсько-американська торгово-промислова компанія" та товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять зазначене рішення скасувати, прийняти нове рішення.
Заявники апеляційних скарг обґрунтовують свої вимоги тим, що судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи, зокрема наявності у генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" власних повноважень при укладенні 08 лютого 2006 року.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2010 року суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Маслову З.Д.
Розгляд справи відкладався.
У судове засідання, призначене на 19 квітня 2010 року, представник товариства з обмеженою відповідальністю "НТС" не з’явився, про місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з'явились, за наявними документами в матеріалах справи.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
01 березня 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ДжиЕлБи Ист-Вест Трейдинг Ко” (США)(партнер 1) , закритим акціонерним товариством „Кримсько-американська компанія” (партнер 2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" (партнер 3) було укладено контракт про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію) (а. с. 10-14, т. 1), відповідно до умов якого сторони прийшли до згоди організувати виробничу кооперацію –реконструкції виробничої бази партнера 3 з метою покращення існуючих видів продукції (товари, роботи, послуги), та створення нових (пункт 1 контракту).
Даний контракт зареєстрований 16 травня 2004 року №7 Міністерством економіки Автономної Республіки Крим.
Пунктом 2 розділу 1 контракту передбачено, що сторони контракту здійснюють виробничу діяльність, придбавши взамін його право на участь у прибутках від цієї діяльності на умовах даного контракту.
Майно і цінності, передані сторонами в виробничу діяльність, обліковуються на окремому балансі, який ведеться партнером 2 (пункт 3 контракту).
Згідно з пунктом 6 контракту сторони беруть участь як у прибутках (дивідендах), так і збитках від виробничої кооперації. Участь у прибутках і збитках складає: партнер 1 - 60%, партнер 2 - 20 %, партнер 3 - 20 %. Виплата прибу тку і відрахування збитків проводиться щорічно.
Розділом 2 контракту сторони встановили права та обов'язки сторін щодо виконання умов зазначеного контракту, у тому числі на партнера 3 пунктом 16 контракту були покладені зобов'язання: виконувати свої зобов'язання за контрактом, не допускати дій, що суперечать цілям і завданням виробничої кооперації; брати участь в покритті видатків і збитків, що виникли в результаті виробничої кооперації в розмірі 20 %; передати у володіння на строк дії контракту адміністративно-виробничі приміщення, устаткування та прилеглу територію (базу) за адресою: Україна, м. Сімферополь, вул.. Бородіна, 18а. Плата за во лодіння майном не встановлюється; на строк дії контракту не здійснювати відчуження переданого у володіння майна, на строк дії контракту не витребувати із володіння передане майно.
Відповідно до пункту 17 контракту для організації виробничої кооперації партнери здійснили внески, зокрема товариством з обмеженою відповідальністю „ДжиЕлБи Ист-Вест Трейдинг Ко” внесено матеріально –технічні цінності, кошти, цінні папери та інші способи згідно специфікацій, які складаються між партнером1 та партнером 2 на суму 1 000 000 доларів США, закритим акціонерним товариством „Кримсько-американська компанія” - матеріально-технічні цінності, послуги і трудовий внесок згідно з додатками до цього контракту, що є невід’ємною частиною на суму 260 000 грн, що еквівалентно 48781,40 доларів США, товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" - адміністративно –виробничі приміщення, устаткування та прилегла територія (база) за адресою: України, місто Сімферополь, вул. Бородина, 18-а згідно з додатками до цього контракту, що є невід’ємною частиною на суму 250 000 грн, що еквівалентно 46 905,20 доларів США.
Грошові та інші майнові внески сторін, а також майно, створене або придбане в результаті виробничої кооперації, є спільною пайовою власністю сторін (пункт 20 контракту).
За актом приймання-передачі від 15 квітня 2005 року партнер 3 здав, а партнер 2 прийняв майно у вигляді адміністративно-виробничих приміщень, обладнання, та прилеглої території (бази) за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18-а (а. с. 15, т. 1).
08 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (а. с. 47-50, т. 1), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив цілісний майновий комплекс - виробничу базу, розташовану за адресою: АР Крим, місто Сімферополь, вул. Бородіна, 18-а, на земельній ділянці площею 1, 26 га (Державний акт на право користування землею серія Б № 013980), до складу якої входять:
Під літерою «А»- виробнича база, рік споруди - 1981, 3 поверхи:
«А»- виробнича база площею 477,0 кв. м;
Під «А»- підвал площею 243,8 кв. м ;
«А’»- прибудова площею 1 769,5 кв. м.;
«а»- тамбур площею 6,5 кв. м;
«а’»- тамбур площею 6,5 кв. м, вхід в підвал площею 11,3 кв. м, крильце площею 6,7 кв. м., пандус площею 32,8 кв. м;
Під літерою «Б»- ремонтні бокси, рік споруди - 1986, 1 поверх:
ремонтні бокси площею 173,9 кв. м;
крильце, площею 1,9 кв. м;
оглядова яма (2 шт.) площею 11,2 кв. м;
Під літерою «В»- ремонтні бокси, рік споруди - 1990, 1 поверх:
склад цоколь площею 366,1 кв. м;
склад 1 поверх площею 353,6 кв. м;
«В’»- прибудова площею 31,9 кв. м;
«В2»- прибудова площею 10,6 кв. м;
«в»- навіс площею 121,7 кв. м., естакада 98,0 кв. м, сходи 2,1 кв. м;
Під літерою «Г»- склад, рік споруди - 1976, 1 поверх:
склад площею 183,9 кв. м;
«Г’»- прибудова площею 23,8 кв. м; Разом під основними - 3220 кв. м.
Під літерою «Д»- навіс площею 42, 2 кв. м.
Під літерою «Е»- навіс площею 64,6 кв. м.
Разом під службовими - 108 кв. м.
№ 1 - ворота, № 2 - забір 2,4 кв. м, № 3 - ворота, № 4 - ворота, № 5 –забір 6,4 кв. м, № 6 - забір 22,6 кв. м, № 7 - ворота, № 8 - забір 16,0 кв. м, №9 забір забір 1,0 кв. м, № 10 - забір, № 11 - забір 0,8 кв. м, № 12 - забір 0,3 кв. м, № 13 - естакада 33,6 кв. м., № 14 - підпірна стіна 4,7 кв. м, № 15 –підпірна стіна 3,1 кв. м, № 16 - підпірна стіна 4,8 кв. м, № 17 - забір, № 18 - підпірна стіна 1,0 кв. м.
І - мощення площею 4404,6 кв. м, II - мощення площею 1389,0 кв. м.
Разом під спорудами: 97,0 кв. м.
Всього під забудовою: 3425 кв. м.
Площа двору: 5794 кв. м.
Площа озеленення: 3290 кв. м.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку з тим, що закрите акціонерне товариство "Кримсько-американська торгово-промислова компанія" вважає зазначений договір купівлі-продажу ці лісного майнового комплексу від 08 лютого 2006 року недійсним, укладений з переви щенням представником та генеральним директором товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пере сувна механізована колона-575»наданих йому повноважень, посилаючись на те, що на момент вчинення правочину продавець не був одноособовим власником товару.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі – продаж цілісного майнового комплексу від 08 лютого 2006 року.
Оскаржуваний договір за своєю правовою природою є господарським договором купівлі – продажу нерухомості. Його правова регламентація здійснюється загальними нормами Цивільного кодексу України про правочин, цивільно-правовий договір, про купівлю – продаж, відповідними нормами Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року N 9 цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Згідно частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року N 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 N02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як вбачається з обставин справи, майно, яке є предметом оскаржуваного договору, було внесено товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" у виробничу кооперацію за контрактом про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію) від 01 березня 2004 року та передано партнеру 2 за актом приймання –передачі від 15 квітня 2005 року, відповідно до викладених вище умов контракту –внески партнерів є спільною пайовою власністю (пункт 20).
Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Будь-яких доказів наявності згоди інших партнерів на продаж спільного майна в матеріалах справи відсутні.
Висновки місцевого господарського суду щодо відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" будь-яких обмежень розпоряджатися спірним цілісним майновим комплексом спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема умовами підписаного партнером 3 контракту про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію) від 01 березня 2004 року, відповідно до яких відповідач взяв на себе зобов’язання протягом строку дії контракту не здійснювати відчуження переданого у володіння майна, не витребувати його володіння, тобто дотримуватись режиму спільної пайової власності на передане майно.
Таким чином, правомочність самостійного розпорядження спірним майном під час строку дії контракту у товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" була обмежена згодою інших співвласників.
Зміст дієздатності юридичної особи складається з трьох основних елементів: 1) правочиноздатність юридичної особи, яка може бути визначена як її здатність бути стороною правочину, у тому числі, здатність самою здійснювати правочини. Правочиноздатність юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва; 2) здатність самостійно здійснювати цивільні права і виконувати обов'язки; 3) деліктоздатність, тобто здатність нести відповідальність за цивільні правопорушення. Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах. Вина юридичної особи є її власна вина, а не вина її органів, засновників (учасників), працівників або інших осіб.
Отже, в розумінні частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України необхідний об’єм цивільної дієздатності, в першу чергу, повинна мати юридична особа, яка вчинює правочин (тобто набуває права і обов’язки), і, відповідно, як наслідок, особа, яка укладає цю угоду від імені юридичної особи.
Відповідно до частини другої статті 369 Цивільного кодексу України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Таким чином, при укладенні договору купівлі –продажу майна, що є спільною пайовою власністю, у товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" не було необхідного об’єму цивільної дієздатності.
Судом апеляційної інстанції також встановлено встановлено, що спірний договір з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона-575” був підписаний генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована пересувна механізована колона-575” ОСОБА_1
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
31 березня 2005 року Київським районним судом міста Сімферополя прийнято ухвалу, якою генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" заборонено користуватись печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575", здійснювати дії, направлені на розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575", грошовими коштами товариства, а також виступати від імені товариства з обмеженою відповідальністю „СПМК-575” та підписувати будь-які документи від імені товариства, довірених осіб, а також ОСОБА_1 заборонено здійснювати будь-які дії, направлені на реалізацію корпоративних прав товариства.
Постановою старшого слідчого прокуратури Київського району міста Сімферополя від 10 лютого 2006 року притягнуто в якості обвинувачуваного генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" ОСОБА_1 та відсторонено його від займаної посади.
Постановою старшого слідчого прокуратури Київського району міста Сімферополя від 13 лютого 2006 року накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575".
Викладені факти встановлені також рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2008 року у справі №2-28/14679-2007.
Отже, зазначені обставини і висновки свідчать, що договір купівлі –продажу цілісного майнового комплексу від 08 лютого 2006 року укладений з численними порушеннями викладених вище норм діючого законодавства.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального чи матеріального права.
На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не виконав всі вимоги процесуального закону і всебічно не перевірив обставини справи, вирішив спір у порушення норм матеріального права, у своєму рішенні, неповно відобразив обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами, у зв’язку з чим рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 року у справі № 2-21/11027-2008 підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задовленню.
Керуючись статтями 99 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1, 2 статті 104,статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Кримсько-американська торгово-промислова компанія" задовольнити.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" задовольнити.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 року у справі № 2-21/11027-2008 скасувати.
4. Прийняти нове рішення.
5. Позов задовольнити.
6. Визнати недійсним договір купівлі –продажу цілісного майнового комплексу від 08 лютого 2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 575" та товариством з обмеженою відповідальністю «НТС».
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова