СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 квітня 2010 року Справа № 2-8/2768.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 917 від 16.04.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
відповідач: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
третя особа: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_5;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 01 березня 2010 року у справі № 2-8/2768.1-2009
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3)
третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_4)
про визнання дійсним договору та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_4, Кримського республіканського підприємства „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторії” про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - механічної майстерні від 01 жовтня 2007 року, визнання права власності на нежитлову будівлю - механічну майстерню від 01 жовтня 2007 року, розташовану за адресою: вул. Поштова, 3, смт. Чорноморське, Чорноморський район Автономної Республіки Крим, зазначене на плані під літ. „А”, що складається зі складу № 1 площею 29,4 кв.м, побутової кімнати № 2 площею 15,8 кв.м, майстерні № 3 площею 10, 3 кв.м загальною площею 55,5 кв.м, а також огорожу - паркан літ. „№1”, розташовану на земельній ділянці площею 0,087 га, в цілому та зобов'язання Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія” провести державну реєстрацію права власності на вказану будівлю.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2009 року провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія” здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю - механічну майстерню, розташовану за адресою: вул. Поштова, 3, смт. Чорноморське, Чорноморський район Автономної Республіки Крим, зазначену на плані під літ. „А”, що складається зі складу № 1 площею 29,4 кв.м, побутової кімнати № 2 площею 15,8 кв.м, майстерні № 3 площею 10, 3 кв.м загальною площею 55,5 кв.м, а також огорожу - паркан літ. „№1”, розташовану на земельній ділянці площею 0,087 га, за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (а.с. 32-33 том 1).
Ухвала сторонами не оскаржувалась та є чинною.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2009 року у справі № 2-22/2768-2009 позов задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - механічної майстерні від 01 жовтня 2007 року; за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Поштова, 3, смт. Чорноморське, Чорноморський район Автономної Республіки Крим, зазначену на плані під літ. „А”, що складається зі складу № 1 площею 29,4 кв.м, побутової кімнати № 2 площею 15,8 кв.м, майстерні № 3 площею 10, 3 кв.м загальною площею 55,5 кв.м, а також огорожу - паркан літ. „№1”, розташовану на земельній ділянці площею 0,087 га, в цілому.
Постановою Вищого господарського суду України від 05 листопада 2009 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2009 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 (а.с. 1 том 2).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2010 року у справі № 2-8/2768.1-2009 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень, наданих суду апеляційної інстанції в процесі розгляду справи, просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виступають у спірних правовідносинах в якості суб’єктів підприємницької діяльності, оскільки виникнення та реалізація права власності позивача на спірне майно безпосередньо зв’язані зі здійсненням сторонами договору підприємницької діяльності, та, як слід, даний спір підлягає вирішенню господарському суді.
Також фізична особа – підприємець ОСОБА_3 твердить, що встановлюючи на підставі частини 2 статті 220 Цивільного кодексу обставини, які є обов'язковими умовами для нотаріального посвідчення правочину, суд фактично реалізує частину повноважень нотаріуса, які зв'язані з нотаріальним посвідченням правочину, на що суд належної уваги не звернув.
Апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - суддя Антонова І.В., судді Ткаченко М.І., Заплава Л.М.
У зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Заплава Л.М., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2010 року, здійснено заміну судді Заплава Л.М. на суддю Котлярову О.Л.
У судове засідання, призначене на 20 квітня 2010 року, представники відповідача та третьої особи не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
16 травня 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено попередній договір про намір укласти договір купівлі - продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Поштова, 3, та отримання завдатка.
01 жовтня 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - механічної майстерні, відповідно до пункту 1 якого продавець продав, а покупець придбав у власність нерухоме майно - будівлю механічної майстерні, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Поштова, 3, зазначену на плані під літ. "А", що складається зі складу № 1 площею 29,4 кв. м, побутової кімнати № 2 площею 15,8 кв. м., майстерні № 3 площею 10,3 кв. м загальною площею 55,5 кв. м, а також огорожу-паркан літ. „№1”, розташоване на земельній ділянці 0,087 га, в цілому (а.с. 9-10 том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, вказане нерухоме майно належить фізичній особі –підприємцю ОСОБА_4 на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 15.03.1999 р., виданого Чорноморською райдержадміністрацією згідно з розпорядженням № 25-р від 21 січня 2009 року та зареєстрованого Євпаторійським міським бюро реєстрації та технічної інвентаризації 15.03.1999 (а.с. 11 том 1).
Пунктом 3 договору передбачено, що продаж об'єкту нерухомості здійснено за ціною 75000,00 грн., повністю отриманих продавцем від покупця до укладення даного договору.
З метою здійснення нотаріального посвідчення договору фізична особа - підприємець ОСОБА_3 20 квітня 2009 року направила на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 телеграму з проханням з'явитися 21 квітня 2009 року о 10-00 до приватного нотаріуса Чорноморського районного нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 Телеграма отримана відповідачем 20 квітня 2009 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 12 том 1).
Як вбачається з листа приватного нотаріуса Чорноморського районного нотаріального округа ОСОБА_8 № 23/02-17 від 23 квітня 2009 року, нотаріальне посвідчення договору не відбулось у зв'язку з нез'явленням у зазначену дату та час ОСОБА_4 та ненаданням останнім передбачених діючим законодавством документів, які необхідні для здійснення відповідних нотаріальних дій (а.с. 13 том 1).
Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2007 року стало підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до статті 657 Цивільного Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не виконав прохання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з’явитися у нотаріальну контору для посвідчення договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2007 року.
Зазначені обставини свідчать про ухилення відповідача від посвідчення вказаного договору в нотаріальному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Вказана правова норма кореспондується з положеннями статті 638 Цивільного кодексу України.
Як вбачається зі змісту спірного договору, покупець та продавець в повній мірі досягли домовленості щодо усіх його істотних умов, а саме - предмету, ціни, строку та порядку його оплати, що, в свою чергу, свідчить про наявність єдності волі та волевиявлення позивача та відповідача щодо вказаного договору. Крім того, даний факт підтверджується повним виконання договору - сплатою вартості відчужуваного майна.
Наявність у фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 права на відчуження спірного майна підтверджується розпорядженням Чорноморської районної державної адміністрації № 25-р від 21 січня 1999 року, на підставі якого ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на вказане майно.
Разом з тим, ухилення відповідача –фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від нотаріального посвідчення спірного договору порушує права та охоронювані інтереси позивача як набувача спірного майна, що дає підстави для визнання договору дійсним в судовому порядку.
Згідно з частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З наведеного вбачається, що єдиним способом захисту майнових прав позивача є визнання договору купівлі - продажу від 01 жовтня 2007 року дійсним.
Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Одним із основних способів захисту цивільних прав і інтересів у відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України є визнання права власності на майно.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом, визнання наявності або відсутності прав.
Задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним є підставою для задоволення позову про визнання за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 права власності на майно, яке є предметом договору.
Колегія суддів вважає неспроможними посилання місцевого господарського суду як на підставу відмови у позові на укладенність договору купівлі-продажу не між суб'єктами підприємницької діяльності, а між фізичними особами, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 06 червня 1995 року (а.с. 14 том 1), а відповідач ОСОБА_4 - 03 липня 2001 року (а.с. 15 том 1).
Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 вказаної правової норми громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Вказані положення кореспондуються зі статтею 50 Цивільного кодексу України, згідно з якою право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Таким чином, з моменту державної реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості фізичних осіб –підприємців вони отримали можливість реалізовувати своє право на підприємницьку діяльність, в тому числі й шляхом укладення відповідних угод.
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи зі змісту даної правової норми, при вирішенні питання про те, чи набуває покупець права та обов’язки за договором купівлі-продажу як фізична особа або як суб’єкт підприємницької діяльності, необхідно встановити чи має намір покупець використовувати дане майно для підприємницької діяльності або в інших цілях, чи дозволяють характеристики об'єкту договору купівлі-продажу використовувати його для систематичного отримання покупцем прибутку.
Як зазначалося вище, об’єкт за договором купівлі-продажу від 01 жовтня 2007 року (а також за попереднім договором купівлі-продажу від 16 травня 2007 року) є комерційною нерухомістю - нежитловим приміщенням механічної майстерні, що також свідчить про намір позивача придбати права та обов’язки за даним договором з метою подальшого використання вказаного нерухомого майна в своїй підприємницькій діяльності, а сам факт купівлі –продажу цього нерухомого майна підтверджує господарський характер правовідносин між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Частиною 1 статті 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Аналіз даних правових норм дає підстави для висновку про те, що діюче законодавство не виділяє фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності як окремого суб'єкта права власності, зазначаючи при цьому про можливість використання громадянином - фізичною особою належного йому на праві власності майна в процесі господарювання, оскільки саме майно, яке належить фізичній особі як суб'єкту підприємницької діяльності складає матеріальну основу підприємства.
До того ж, згідно зі статтею 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення
Доказом наміру покупця використовувати спірне майно для здійснення підприємницької діяльності є наявність попереднього договору від 16 травня 2007 року, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та фізичною собою –підприємцем ОСОБА_4.
Викладене свідчить про те, що як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 виступають в спірних правовідносинах як суб’єкти підприємницької діяльності, оскільки виникнення та реалізація права власності позивача на дане майно пов’язані зі здійсненням позивачем та відповідачем підприємницької діяльності. Таким чином, даний спір підлягає розгляду у господарському суді.
Колегія суддів також дійшла висновку про те, що задоволення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не порушує прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, яка вважає себе власником спірного майна, оскільки ухвалою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року у справі № 2-а-1346/09/8/0170 (2а-613/08) її позовна заява про визнання недійсною реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Поштова, 1А в смт. Чорноморське, Чорноморського району Автономної Республіки Крим за ОСОБА_4; визнання недійсною реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Поштова, 3 в смт. Чорноморське Автономної Республіки Крим за ОСОБА_4; зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Поштова, 1А в смт. Чорноморське Автономної Республіки Крим за ОСОБА_4; зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Поштова, 3 в смт. Чорноморське Автономної Республіки Крим за ОСОБА_4 залишена без розгляду.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2010 року у справі № 2-8/2768.1-2009 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі.
Позов задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - механічної майстерні від 01 жовтня 2007 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.
Визнати за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю –механічну майстерню, розташовану за адресою: АДРЕСА_5, зазначену на плані під літ. „А”, що складається зі складу № 1 площею 29,4 кв.м, побутової кімнати № 2 площею 15,8 кв.м, майстерні № 3 площею 10, 3 кв.м загальною площею 55,5 кв.м, а також огорожу - паркан літ. „№1”, розташовану на земельній ділянці площею 0,087 га, в цілому.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 Крим; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_2) державне мито в розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.
5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко