Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Кучевського П.В.,
суддів: Камзалова В.В., Сопруна В.В.,
при секретарі Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Військової частини А 3013 про стягнення грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок,
за апеляційною скаргою Військової частини А 3013 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 березня 2007 року,
у с т а н о в и л а :
Із зазначеним позовом ОСОБА_5 звернувся до суду 5 березня 2007 року.
Зазначав, що він проходить дійсну військову службу у Військовій частині А 3013 та перебуває на продовольчому забезпеченні у цій частині.
Через неправомірні дії командування Військової частини А3013 йому неправомірно не виплачена компенсація за продовольче забезпечення за період з 3 грудня 2001 року по 1 лютого 2007 року, що має бути виплачена відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №316 від 12 березня 1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань», ст.16 Закону України «Про збройні Сили України», в редакції від 5 жовтня 2000 року, постанови КМУ №426 від 29 березня 2002 року.
Посилаючись на зазначені обставини, просив:
визнати дії командування Військової частини А3013 незаконними;
стягнути з Військової частини А3013 грошову компенсацію за не отримане продовольче забезпечення за період з 3 грудня 2001 року по 1 лютого 2007 року у сумі 25552 грн. 35 коп. з врахуванням індексу інфляції у розмірі 32213 грн.06 коп., з врахуванням 3% річних у розмірі 2603 грн.17 коп., а всього на суму 34816 грн.23 коп.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці року від 14 березня 2007 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини А 3013 на користь ОСОБА_5 компенсацію за неотриманий продовольчий пайок за період з 3 грудня 2001 року по 1 лютого 2007 року у розмірі 32213 грн.06 коп.
Стягнуто з Військової частини А 3013 судовий збір у сумі 51 грн. на користь держави.
У апеляційній скарзі Військова частина А3013, посилаючись на неповне з’ясування судом обстави, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Законним оскаржуване судове рішення не можна визнати, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, які є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у позові.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_5 проходить дійсну військову службу у Військовій частині А 3013 та перебуває на продовольчому забезпеченні у цій частині.
Однак він не отримував продовольчі пайки, чи грошову компенсацію за них за вказаний ним період.
Разом із тим колегія суддів вважає, що немає також і правових підстав для такої грошової виплати, а відповідно і для задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсації.
Згідно ч. 4 ст. 9 вказаного Закону порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
Дію ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призупинено Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв в часі раніше»
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними є положення Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.
Виходячи із цього до спірних правовідносин не може бути застосована норма ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка. Інші норми права, на які посилається позивач, також не дають підстав для задоволення позову.
Відповідно п.4 ч. 1, ч.2 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Суд першої інстанції неправильно витрактував норми матеріального права при розгляді справи, що призвело до неправильного її вирішення, а тому колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а у справі слід ухвалити нове рішення про відмову у позові.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст. 15, ст. 303, 3041, п.2 ч.1 ст. 307, ст.313, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Військової частини А3013 задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 березня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ОСОБА_5 до Військової частини А 3013 про стягнення грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: