СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 квітня 2010 року Справа № 5020-5/355
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_2, довіреність № 1105 від 15.12.09, ОСОБА_3;
відповідача, Бондар Віктор Іванович, довіреність №17/09-05 від 17.09.09, відкрите акціонерне товариство "Райагрохим";
розглянувши апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" та ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 18 лютого 2010 року у справі № 5020-5/355
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" (Мекензієви гори, вул. Енергетиків, 30,Севастополь,99002)
про визнання недійсними пунктів 8.11.5, 8.11.8 положень статуту товариства
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, відкритого акціонерною товариства "Райагрохим'", про визнання недійсними пункту 8.11.5. та пункту 8.11.8 положень статуту товариства (а.с. 2-3).
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить суд визнати недійсним пункт 8.11.8 статуту товариства (а.с. 57-58 ).
Позов мотивований тим, що пункт статуту 8.11.8 відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" суперечить вимогам діючого законодавства України.
Відповідач у відзиві на позов визнав позовну заяву в повному обсязі (а.с. 2627).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 лютого 2010 року у справі №5020-5/355 (суддя Євдокімов І.В.) в позові ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи в позові місцевий господарський суд виходив з того, що визначення у статуті товариства виконавчого органу - директора товариства не суперечить законодавству, зокрема статтям 4, 48 Закону України "Про господарські товариства", оскільки сама така форма правління товариства обрана за спільною волею учасниками товариства. Крім цього, позивачем не наведено в чому саме полягає порушення його прав на момент звернення до господарського суду з даним позовом.
Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Райагрохим" та ОСОБА_3 звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про визнання недійсними положень статуту, де вказано: "Голова правління суспільства має право без довіреності: розпоряджатися майном суспільства".
Доводи апеляційних скарг обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи, що відкрите акціонерне товариство "Райагрохим" є товариство з повною відповідальністю, а його виконавчим органом не є директор, статутом суспільства передбачено, що виконавчим органом товариства є правління.
Також, він не згоден з доводами суду, що позивач не довів в чому саме полягає порушення його права, тому, що ОСОБА_3 представив іпотечний договір від 02 серпня 2007 року, який був укладений головою правління без згоди інших учасників.
Крім цього, відкрите акціонерне товариство "Райагрохим", зазначає, що рішенням місцевого господарського суду порушені норми статті 98 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні призначеному на 19 квітня 2010 року представники сторін підтримали вимоги апеляційних скарг, та просили рішення суду першої інстанції скасувати.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є учасником відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" та володіє 7 акціями даного товариства з 04 жовтня 2000 року.
18 серпня 2000 року за № АО-12/109953 Севастопольською міською державною адміністрацією зареєстровані зміни до статуту товариства, які буди прийняті загальними зборами учасників товариства (протокол №1 від 01 червня 2000 року).
Так, пунктом 8.11.8 статуту товариства встановлено, що голова правління товариства вправі без довіреності здійснювати дії від ім'я товариства, однак з даним положення ОСОБА_3 не згоден, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Між сторонами виникли корпоративні відносини, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, законом України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства".
Відповідно до пункту 4.5 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, господарським судам слід виходити з того, що статут с локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільною Кодексу України, які визначають підстави недійсності правочинну.
Згідно пункту 4.6. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" передбачено, що господарським судам необхідно враховувати, що стаття 82 Господарського кодексу України, статті 143, 151, 154 Цивільного кодексу України, а також стаття 4 Закону України "Про господарські товариства", визначають установчим документом акціонерних товариств, товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю виключно статут товариства.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Аналогічні правила містить пункт 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України.
Так, на загальних зборах учасників товариства, учасники товариства з повною відповідальністю уповноважили директора товариства, яким є учасник товариства, діяти без доручення від імені товариства, тобто на підставі договору.
Таким чином, оскільки представницькі повноваження учасника товариства (директора товариства) ґрунтуються на статуті, тому не повинні посвідчуватися довіреністю.
Визначення у статуті товариства виконавчого органу - директора товариства не суперечить законодавству, оскільки саме така форма управління товариством обрана за спільною волею учасниками товариства.
До того ж, відповідно до практики Верховного суду України про розгляд судами корпоративних спорів, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов’язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників та враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Підставами для визнання індивідуальних актів ненормативного характеру, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.
Також, статут не є одностороннім правочином, оскільки відповідно до статей 36, 41, 59 Закону про господарські товариства статут затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства. А загальні збори не є ні суб’єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства, оскільки відповідно до ст.ст. 48, 62 Закону про господарські товариства виконавчий орган здійснює дії від імені товариства. Не є статут і договором, оскільки відповідно до ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. А статут затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у 3/4 чи простою більшістю голосів акціонерів (учасників) товариства (ст.ст. 42, 59 Закону про господарські товариства).
Крім цього, зазначено, що при вирішенні господарським судом спору про визнання недійсним статуту необхідно звернути увагу на те, що підставами для визнання статуту недійсним можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.
Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 "Про практику розгляду" судами корпоративних спорів", суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону України "Про господарські товариства"). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.
Так, господарським судом першої інстанції встановлено, що вказане рішення загальних зборів не було оскаржено, та не було визнано недійсним.
Також, згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року N13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК ( 435-15 ), статей 57, 82 ГК ( 436-15 ), статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ), статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію ( 755-15) суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Так, заявник апеляційної скарги - ОСОБА_3 посилається на іпотечний договір, укладений головою товариства самостійно, а отже це порушує права позивача.
Однак, судова колегія не може погодитися з даним доводом ОСОБА_3, оскільки суди вправі визнавати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності умов викладених в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного суду України (як вже зазначалось раніше), а висновок позивача не відноситься до таких умов
Так, заявником апеляційної скарги не доведено в чому саме полягає порушення його прав на момент звернення до господарського суду.
Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 лютого 2010 року у справі № 5020-5/355залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
І.В. Черткова