ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
У Х В А Л А
30.08.06 р. Справа № 32/214
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М. при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
Прокурор: Лисенко С.І. за посвідченням
від позивача: Копитко В.М. довіреність від 01.01.06р.
від відповідача: Лапкін В.О. довіреність від 22.05.06р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Шахтарського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донгормаш” м. Донецьк
про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 47433, 66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Шахтарський міжрайонний прокурор Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ, 10.07.2006р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донгормаш” м. Донецьк про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 47433, 66 грн.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на договір № 70320-62 від 09.12.1997р.; додаткову угоду від 15.03.2000р. до договору № 70320-62; листи від 30.01.1998р., 27.05.1998р., 16.03.1998р., 10.07.1998р., 23.06.1998р.; специфікацію до договору № 70320 – 62; лист від 13.07.2000р.; претензію № 03/2002; претензію від 27.03.2001р.; розрахунок; акт від 12.10.2000р.; лист про додаткову звірку; акт від 01.04.2006р.; заяву від 04.04.2006р.;постанову господарського суду Донецької області від 24.06.2004р. по справі № 32/63Б; ухвали господарського суду Донецької області від 26.04.2005р., 14.04.2003р., 08.11.2005р.,04.09.2003р. по справі № 32/63Б.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1)строк позовної давності пропущений; 2)знищені документи, які підтверджують взаємовідносини між сторонами по справі у зв’язку з закінченням строку їх зберігання.
Зважаючи на те, що :
Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість порушення справ господарськими судами за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави з зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В преамбулі позовної заяви прокурор визначає в якості позивачів Міністерство вугільної промисловості України (позивач 1) та Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” (позивач 2).
В резолютивній частині позовної заяви прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість на користь Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” (позивач 2).
Тобто, фактичним позивачем у справі, вимоги якого захищає прокурор, є Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ.
У Схемі організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженою Указом Президента України від 15.12.1999 р. № 1573/99 міститься вичерпний перелік органів виконавчої влади. Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” у цьому переліку не значиться, не є воно і органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абз. 2 п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. у справі № 1-1\99).
Позовні вимоги (підстава, предмет) є наслідками суто господарської діяльності між позивачем 2 та відповідачем.
Тобто, позов підтриманий прокурором, як особою, яка не має належних повноважень на підписання позовної заяви в інтересах Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит”, оскільки останній не є органом виконавчої влади.
Окремо, суд зазначає, що твердження позивача 2 про те, що під час заявлення інших позовів прокурором з визначенням саме його як позивача, суд залишав такі заяви без розгляду з тих мотивів, що прокурором не визначено в якості позивача Міністерство вугільної промисловості України, є надуманими, безпідставними та такими, що не враховуються судом при прийнятті цієї ухвали.
Також, суд вважає, що прокурором було штучно визначено в якості позивача центральний орган виконавчої влади – Міністерство вугільної промисловості України, в той час, як вказаний орган не є учасником спірних цивільно – правових відносин, які склались між Управлінням матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” та відповідачем у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Крім цього, згідно з резолютивною частиною вказаної позовної заяви ніяких вимог на користь Міністерства вугільної промисловості України прокурором заявлено не було.
Таким чином, господарський суд вважає, що позов Шахтарського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ до Відкритого акціонерного товариства “Донгормаш” м. Донецьк про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 47433, 66 грн. слід залишити без розгляду.
В зв'язку з викладеним, керуючись п. 1 ст.81 , 86, 87 ГПК України, господарський суд,
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Шахтарського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, Управління матеріально – технічного постачання ДХК “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ до Відкритого акціонерного товариства “Донгормаш” м. Донецьк про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 47433, 66 грн. залишити без розгляду.
Суддя Сковородіна О.М.